У фашистському пеклі

Страждання мирного українського народу в період Великої Вітчизняної війни неможливо висловити на папері. І взагалі, уявити цей жах ніхто не зможе, окрім тих стражденних, які потрапили в жорстокі умови фашистського терору.

Жінки вважаються хранительками домашнього затишку та тепла, вони - тендітна, лагідна та добра половина людства. Але навіть їм довелося зазнати жорстокості, нестерпного болю та непереборного страху.

А тоді жах витав над селами. Молоді люди переховувались деінде, щоб не потрапити до Німеччини.

Нашим нащадкам є ким пишатися та з кого брати приклад. Заради світлого майбутнього та своїх близьких можна стерпіти все, навіть найтяжчі знущання.

Вербування на роботу скоріше нагадувало полювання на людей. Поміж себе фашисти називали вербування «полюванням за черепами».

Жили робітники у бараках, які охоронялися солдатами, на працю їх водили з охороною.

Тяжка робота майже не оплачувалась, годували дуже погано, одяг та взуття не видавали, умови були не придатними для життя.

Віра Петрівна Гавриш - одна з хоробрих та сильних духом жінок. Спочатку вона успішно переховувалася від фашистів, але дізнавшись про те, що вони забрали матір через її непокору, відразу ж здалася. Сьогодні їй 94 роки, пройшло чимало часу з тих жахливих подій, але й досі Віра Петрівна не наважується розповідати про той страшний період свого життя. Згадавши – тільки тихо плаче.

Ще одна жінка-воїн Марія Іванівна Кульшенко. Але їй пощастило більше, вона не була завербована до важкої праці та нестерпних умов життя. Тільки завдяки тому, що разом з іншими юнаками та дівчатами вправно переховувалися від фашистів. А згодом встановили зв’язок із партизанським загоном і об’єднавшись проводили військові операції.

Яна БОЙКО