«Ніколи знову!» і «Можем повторить!» - два гасла, під якими проходить відзначення роковин перемоги над гітлерівським нацизмом в Україні і в Росії, є свідченням державної політики наших країн, які ще кілька років тому вважалися дружніми і, навіть, братніми.
Вогонь війни спалив чимало
І юних доль, і чистих мрій.
Лише надія не вмирала,
Коли солдати йшли у бій.
Вітчизну рідну захищали
Вони від хижих ворогів,
Життя любили, та вмирали
За рідний дім, за матерів.
Ці слова є свідченням нашого ставлення до війни. Ми визнаємо, що і росіяни, і українці, і казахи, і вірмени, і білоруси, і татари були тоді громадянами єдиної держави, яку вважали Вітчизною, яку захищали, захищаючи рідні домівки і матерів. Ми не хочемо, щоб знову матері чекали звісток з війни від синів, щоб їхні серця стискалися в тривозі за долю дітей. Але країна, яка узурпувала право на Перемогу, оголосивши, що Росія сама могла б подолати ворога, без українців і казахів, вірмен і татар, білорусів і грузинів, без допомоги країн Антигітлерівської коаліції, яка взяла на озброєння гасло «Можем повторить!», прийшла до нас з війною і знову гинуть солдати, захищаючи рідний дім і матерів, захищаючи Україну.
Росіяни, які підтримують політику біснуватого кремлівського карлика, не хочуть усвідомити, що «Можем повторить!» - це не тільки паради і салюти, а й загиблі і скалічені, зламані людські долі. Вони чомусь про це забули, влаштовуючи вистави із взяттям фанерного Рейхстагу, вивішуючи транспаранти типу «Взяли Крым - возьмём и Рим!», галасуючи на мітингах, що російські танки здатні за два-три дні бути під Берліном. Вони не хочуть усвідомити, що в сучасних умовах «Можем повторить!» - це загибель людства, хоча це підтвердив і новоявлений фюрер, цинічно просторікуючи, що росіяни потраплять до Раю, а все людство, як він сказав, «просто подохне».
В Петровому, інших населених пунктах району, як і в усій Україні, відзначення Дня Перемоги пройшло під знаком пошани до учасників війни, які вже пішли у Вічність, та небагатьох, на жаль, які ще живуть серед нас.
У програмі «свята зі сльозами на очах» була урочиста хода представників підприємств, організацій, установ, навчальних закладів, учасників АТО-ООС до меморіального комплексу, де пройшов мітинг, тематичний концерт в парку відпочинку, де всі бажаючі могли скуштувати солдатську кашу, працювали торгівельні точки, діти могли розважатися на атракціонах. Хоча під час концерту час від часу з неба капало, та це не завадило глядачам тепло приймати самодіяльних артистів: вокальний ансамбль Петрівської дитячої музичної школи під керівництвом О.Копійки, самодіяльний народний колектив – хор «Єдність» районного Будинку культури під керівництвом К. Карабилової, солістів-вокалістів А. Антипенка, І. Синюк, К.Карабилову, А.Ткач, В.Марченка, О.Чорнобривець, Л.Старова, В.Блоху, О.Коваль, вокальні дуети: О.Коваль та І.Рева, О.Чорнобривець та В.Блоха, гурт «Неформат».
Офіційні та концертні заходи закінчилися, а біля пам’ятників та Братських могил залишилися квіти та вінки.
І пам’ятник бійцю-солдату,
Що височить в моїм селі,
Нагадує травневу дату –
День Перемоги в тій війні.
Біснуватий Берлінський фюрер мріяв підкорити світ, задля чого розпочав війну, в якій і зламав зуби, спричинивши національну катастрофу німецького народу, який повірив у маячню про «Тисячолітній Рейх». Цю перемогу ми завжди будемо пам’ятати та шанувати її воїнів. Віримо, що закінчиться і війна, спровокована біснуватим Кремлівським фюрером. Війну можна закінчити у два способи – перемігши, або ж шляхом капітуляції. Капітуляції не буде, це ми точно знаємо.
Анатолій РЯБОКОНЬ.
На знімках: фоторепортаж про відзначення Дня Перемоги в Петровому.
Фото автора, В.Кіфенка, О.Шевченко.
