10 січня ми з вами відзначаємо урочисту подію – 80-ту річницю з дня утворення Кіровоградської області.
За цей час становлення і розвитку регіону нам із вами є що пригадати, чим пишатися, на кого рівнятися та над чим працювати надалі.
Прагнення до позитивних змін під мирним небом, до стабільного майбутнього наших дітей об’єднує жителів області — працівників сільського господарства, машинобудування, промисловості, лікарів, вихователів, вчителів, волонтерів, усіх, хто спрямовує власні потенціал і досвід, сили та знання на благо нашого краю.
Піклування про створення належних умов життя, праці та відпочинку людей завжди було і залишається головним пріоритетом у роботі органів місцевого самоврядування. Жити щоденними потребами, турботами, надіями оточуючих покликані ті, кого обрала громада.
Пам’ятаймо, наше життя буде таким, яким ми зробимо його самі! Впевнений, що і найближчі плани, і далекосяжні проекти жителів нашого краю будуть успішно реалізовані спільними зусиллями!
У день 80-річного ювілею щиро дякую всім жителям Кіровоградщини, хто працював і сьогодні продовжує працювати на благо краю і людей. Бажаю мудрості, достатку, терпіння, Божого благословення.
Шановні друзі! Так складаються обставини, що нам знову доведеться змінити уже звичний для багатьох щочетверговий режим виходу «Трудової слави». Річ у тім, що наші багаторічні партнери – друкарня жовтоводського ТОВ «Підприємство «НОРМА» з нового 2019 року припинила свою діяльність. Звичайно, для нас це було невеселою новиною, адже з жовтоводцями склалися дуже теплі партнерські стосунки, та що поробиш – ринок є ринок і, на жаль, не всім вдається вижити в ринкових умовах.
З початку поточного року нашим новим партнером став поліграфічно-видавничий комплекс газети «Діалог», що в обласному центрі. Ми вдячні кропивничанам за те, що виявили готовність подати «руку допомоги» в цій ситуації. Водночас, зважаючи на їх прохання перенести день друку газети, а отже й день доставки її нашим читачам через те, що середа дуже щільно завантажена іншими замовленнями від уже багаторічних постійних клієнтів, вважаємо доречним у даному разі також піти назустріч. Таким чином, відтепер газета друкуватиметься по четвергах, а отже днем її доставки до читачів, тобто офіційним днем виходу, стане п’ятниця. Заздалегідь приносимо свої вибачення усім тим, для кого така зміна позначиться суттєвими незручностями, хоча таких, гадаємо, буде небагато. Можливо, навіть навпаки – узяти до рук газету з новинами району буде зручніше уже на фініші насиченого робочого тижня. Словом, сподіваємося, що вже незабаром наші віддані читачі звикнуть до нового режиму виходу, і так само, як до сьогодні чекали кожного четверга, тепер чекатимуть п’ятниці.
З повагою – колектив працівників редакції
Мова йде про Новостародубську дитячу музичну школу. Якщо говорити про суть, роль цього навчального закладу, то він завжди був, образно кажучи, храмом музики, місцем, де діти долучаються до мистецтва. Віднині ж, після завершення капітального ремонту, музична школа і вигляд має такий, що не гріх її назвати справжнім храмом, в якому дитячі душі розкриваються для прекрасного, знайомляться з кращими зразками людського генія.
Невелика, але ошатна, тепла, затишна, добре пристосована для занять школа просто радує око. Сім викладачів і майже 70 учнів, які навчаються на народному, фортепіанному, вокально-хоровому та хореографічному відділеннях, щиро радіють такому передноворічному подарунку, яким завдячують керівництву району, сільській раді, спонсорам, а також народному депутату України, члену фракції Блок Петра Порошенка і партії «Солідарність» Анатолію Кузьменку, під егідою якого і проходила реконструкція школи.
Реформа децентралізації в дії
Незадовго до новорічних свят на ім’я депутата районної ради, генерального директора ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська» Олександра Поворознюка надійшов лист-звернення від мешканців села Олександро-Мар’ївки з проханням посприяти процедурі переходу їх населеного пункту в адміністративно-територіальне підпорядкування Ганнівській сільській раді на підставі положень реформи децентралізації, що передбачають, зокрема, добровільність та ініціативність представників окремих територій при формуванні об’єднаних територіальних громад.
Власне, текст цього звернення пропонуємо до уваги наших читачів:
Згідно вимог законодавства, в державі набрала чинності реформа децентралізації, яка передбачає об’єднання сіл та селищ в об’єднані територіальні громади. Тож на підставі відповідного закону мешканці села Олександро-Мар’ївка виявляють волю приєднатися до Ганнівської сільської ради, на теренах якої передбачається створення Ганнівської об’єднаної територіальної громади. Більша частина жителів нашого села є пайовиками «Агрофірми «П’ятихатська» та й інші громадяни – наші односельці – виявляють згоду з відділенням Олександро-Мар’ївки від Козацької сільської ради, оскільки жодної допомоги і підтримки керівництва сільської ради у благоустрої свого села не бачать.
Днями голова райдержадміністрації Сергій Завалій, голова районної ради Тамара Сакара та перший заступник голови райдержадміністрації Тетяна Панета провели зустріч з вчителями перших класів навчальних закладів району, які впроваджують в життя концепцію Нової української школи, покликану піднести рівень української освіти до кращих світових зразків.
В зустрічі взяли участь кращі вчителі початкових класів.
Тетяна Трипадуш – учитель Чечеліївської ЗШ І-ІІІ ступенів. Стаж роботи Тетяни Василівни 20 років, її навчальна та позакласна робота відзначається високою результативністю, вихованці є постійними учасниками районних конкурсів малюнків та творчих робіт «Знай, люби свій рідний край», «Космічні фантазії», «Професії очима дітей», «Краса Божого світу», «Мої права» тощо. Під її керівництвом у школі працює гурток бісероплетіння «Чарівна намистинка». Тетяні Василівні притаманні такі риси, як діловитість, компетентність, працелюбство, простота, людяність, тактовність у спілкуванні.
З 1 січня в Україні набуває чинності новий порядок реєстрації та перереєстрації безробітних.
За новими правилами, безробітних будуть оцінювати, щоб з’ясувати, наскільки вони вмотивовані до праці. Також буде оцінюватися можливість працевлаштування конкретної людини.
Окрім цього, з першого дня нового року збільшиться мінімальний розмір допомоги по безробіттю.
Мінімальний розмір допомоги для осіб, яким призначаються виплати з урахуванням страхового стажу та заробітної плати з 1 440 гривень буде збільшено до 1 630 гривень. Тим, кому виплати призначаються без урахування страхового стажу та заробітної плати – з 544 гривень до 610 гривень.
Ним стала тридцята сесія Петрівської районної ради сьомого скликання, яка відбулася 21 грудня минулого року. В порядку денному було багато важливих питань, які стосувалися життєдіяльності громади району впродовж 2018 року. Підсумки роботи, як свідчили звіти доповідачів, можна вважати позитивними: економіка району розвивається стабільно, всі соціальні та інші програми успішно виконуються.
Отже, предметом розгляду сесії стали наступні питання: «Про програму економічного і соціального розвитку району на 2019 рік» (інформував начальник відділу економічного розвитку, торгівлі та інфраструктури районної державної адміністрації Геннадій Горбанець); «Про внесення змін та доповнень до програми розвитку дошкільної, загальної середньої, позашкільної освіти Петрівського району на 2018-2021 роки» (інформувала директор комунальної установи «Петрівський інклюзивно-ресурсний центр» Петрівської районної ради Тамара Гребеневич; «Про затвердження програми фінансової підтримки розвитку сільської медицини в районі на 2019-2021 роки» (інформував директор комунального некомерційного підприємства «Петрівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги» Петрівської районної ради Геннадій Кім; «Про внесення змін та доповнень до програми цивільного захисту району на 2016-2020 роки» (інформувала в.о. завідувача сектору з питань цивільного захисту райдержадміністрації Тетяна Копійка; «Про стипендії для спортсменів та тренерів Петрівського району» та «Про внесення змін та доповнень до районної цільової соціальної програми розвитку фізичної культури та спорту на 2018 рік» (інформувала завідувач сектору молоді та спорту райдержадміністрації Ірина Лугова); «Про затвердження районної цільової програми національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2019-2021 роки» (інформувала директор центру дитячої та юнацької творчості Валентина Бойко).
Кожен українець сподівається, що Новий 2019-й рік принесе позитивні зміни у наше життя. Ці надії здавна втілилися у вислів «З Новим роком, з новим щастям!», бо люди завжди сподіваються від прийдешнього чогось кращого, позитивнішого, щасливішого. Крім того, 2019-й рік – рік виборів і президента, і Верховної Ради нашої держави, тож є сподівання, що до влади прийдуть відповідальні і далекоглядні політики, а не популісти, і їхні передвиборчі обіцянки стануть не пустопорожньою балаканиною, а реальними справами – такими необхідними реформами в житті, а не на папері, реальною боротьбою з корупцією, яка руйнує самі основи держави, поліпшенням добробуту людей.
Втім, вибори самі по собі нічого не змінять. Бо, якщо знову повіримо солодким обіцянкам вже на наступний день після них отримати дешевий газ і високі зарплати та пенсії, мир і добробут за всяку ціну (а ціною за негайний мир може бути тільки капітуляція перед загарбниками), то ще на кілька років продовжимо період стагнації і розвалу залишків економіки, станемо свідками того, що Україну покинуть останні робочі руки, які стануть розвивати економіку Польщі і Німеччини, Італії та Іспанії. Тож до виборів слід підходити надзвичайно виважено і відповідально, пам’ятаючи, що саме від нас залежить майбутнє країни, майбутнє наше, наших дітей і онуків. Бо щасливого майбутнього в України не буде, якщо повіримо олігархам - «миротворцям», що грабують наші надра (вони, згідно з Конституцією, є всенародним багатством), наживаючи на цьому мільярди, чи солодкоголосим месіям різної статі та віку, які обіцяють все, що тільки можна уявити…
Новорічних свят очікує не тільки малеча, а вже й підростаюче покоління. Звісно, у них не той вже запал, адже у підлітковому віці, хочеться здаватися дорослим, говорити про те, що цукерки лише для малюків, що свята вже давно не потрібні, і що, звісно, вони перестали вірити у дива. Але, незалежно від віку і таких от радикальних висловлювань, діти залишаються дітьми, і десь у глибині серця все ж очікують на новорічне диво. І щоб хоч якось привернути увагу старшокласників до новорічної мішури, створилася невелика традиція влаштовувати наприкінці року «Новорічний КВК», свого роду домашнє свято, так скажемо,- лише для своїх.
І хоч дехто з організаторів висловлював заперечення щодо висвітлення цієї події, ми ж вважаємо доречним це заперечення проігнорувати. адже останні роки у школі - це великий скарб для старшокласників, оскільки через півроку, або ж трохи більше ніж за рік, вони полишать свої рідні пенати, і для них відкриється новий шлях, можливо, навіть не пов’язаний уже зі своєю маленькою батьківщиною. І на зміну цьому поколінню прийде інше, тож ця подія залишиться лише історією у їхньому житті. А значить, можливо, через багато років, сім’ї, які, звісно, передплачують районку, знайдуть старий випуск, і, переглядаючи її сторінки, повернуться спогадами в той час, коли вони створили таке новорічне свято.
Від щирого серця хочу привітати з Новим Роком і Різдвом Христовим наших славних воїнів, тих, завдяки кому в цей непростий час ми все ж не чуємо вибухів мін та снарядів, не вдивляємося з острахом у небесну блакить, хоча й виснажують морально безкінечні новини про загибель чи про каліцтво наших захисників.
Тож, бажаю вам, дорогі наші воїни, щастя, здоров’я, сімейного благополуччя, удачі у вашій нелегкій службі по захисту своєї Батьківщини! Нехай вас оминають ворожі кулі, нехай вас люблять і дочекаються ваші рідні – мами, дружини, діти, а молодих бійців – їх наречені. Нехай вам сонечко світить ясне і світла зоря – на щастя, на здоров’я, й на довгі літа. Прошу вас уклінно: бережіть нашу Україну і себе обов’язково, бо ви їй дуже потрібні – і не лише для захисту, а й для мирної, творчої праці. Господь обов’язково побачить і оцінить усі ваші зусилля, і дорогу в життя укаже – на щастя і довгі літа! Нехай вам Бог допомагає, щоб якнайскоріше закінчилася вже війна і ви скоріше повернулися до своїх родин – здоровими і неушкодженими. Доземний вам уклін, спасибі вам за те, що ви є, мої дорогі.
Щасливі спогади дитинства – це найчарівніша казка, яка сповнює серця маленьких і зігріває протягом усього життя. Хто, як не дорослі, повинні стримувати від згасання той вогник надії в очікуванні новорічного дива. І у той час, коли завершилися новорічні ранки у садочках та школах, коли вихідні принесли за собою новорічну підготовку, селищна рада, очолювана Світланою Тилик, не без допомоги Петрівського районного Будинку культури створили чарівну казку у віддалених від центру Петрового куточках селища.
Тож на вулицю Інгулецьку, а пізніше й на вулицю Олексія Лисенка, у місцеві клуби завітали казкові герої. Гучними оплесками зустрічала малеча кожного героя новорічної казки: символа прийдешнього року - Свинку, чарівну та симпатичну хранительку 2018 року - Собачку, трохи боягузливого Чарівника та згубившого свою пам’ять Розбійника. Неочікуваною стала поява Снігової Королеви, яка викрала Діда Морозенка та святкові вогники.
Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон) з 01 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Мінімальний розмір заробітної плати у місячному розмірі з 01 січня 2018 року становив 3723 грн. Відповідно, мінімальний розмір пенсії зазначеної категорії осіб з 01 січня 2018 року складав 1489,20 грн.
Детальніше: Підвищення пенсій з 01 січня 2019 року особам, які досягли 65 років
Початок нового 2019 року для трудового колективу нашої районки позначився дуже сумною новиною: на 78-му році пішов з життя наш товариш, колега, наставник, Журналіст з великої літери – Анатолій Кирилович Ткаченко.
Фактично, увесь трудовий шлях Анатолія Кириловича був нерозривно пов’язаний з районною газетою, хоча розпочинав він свою трудову біографію з не менш почесної хліборобської справи, обробляючи неозорі лани в рідному Зеленому за важелями потужного трактора. Уже тоді творча поетична душа молодого хлібороба спонукала його в якості позаштатного кореспондента ділитися своїми ліричними творами або дописами, в яких розповідав про життя своїх односельців та про тяжку, але дуже почесну хліборобську працю, з читачами районки.
Вправність пера молодого дописувача не залишилася непоміченою, і вже невдовзі йому запропонували круто змінити свій життєвий вибір, присвятивши життя журналістиці, до якої мав хист і натхнення. Погодився не одразу, адже дуже любив землю і роботу на ній, та й хліборобське коріння в родині Ткаченків було дуже глибоким, а сімейні традиції – шанованими і непорушними. Та все ж невдовзі таки змушений був погодитися на наполегливі запрошення, адже відчув, що професія журналіста відкриє для нього нові можливості для творчої самореалізації.
СКОРБОТА
Людина на своєму місці… Саме так говорять про таких, як Олексій Микитович Литвин. Адже прийшовши на роботу одразу після закінчення строкової служби в лавах Радянської Армії у далекому вже 1970-му році до Петрівського РЕМ, він пропрацював у нашій організації усе своє життя. Багато чого змінилося за цей період часу: кілька разів змінювало свою назву енергопостачальне підприємство, до якого належить РЕМ, змінювалася і його відомча підрядкованість, у чому, напевне, немає нічого дивного, адже змінилася й сама країна, разом із суспільно-політичною формацією, в якій вона перебувала. Незмінним залишилося лише місце роботи Олексія Микитовича та його відповідальне, добросовісне ставлення до своєї справи. Адже він любив свою роботу безмірно – понад усе. Більше за улюблену справу – хіба що свою родину: красуню-дружину і так само красуню-донечку та онука. З роками зростали досвід, професійна майстерність, на якомусь етапі життєвого шляху молодий електромонтер відчув потребу в поглибленні теоретичних знань, пов’язаних з опануванням професії, якій присвятив своє життя, тож вступив на заочне відділення Дніпропетровського технікуму електрифікації сільського господарства, яке успішно закінчив, отримавши кваліфікацію техніка-електрика. Свідченням відповідального ставлення до справи, високого професіоналізму є величезна кількість відзнак та заохочень, серед яких присвоєння звання переможця соціалістичної праці, визначене профільним Міністерством та ЦК профспілок, занесення на відомчу обласну Дошку пошани, численні грамоти, премії та подяки, з яких, в основному, і складається переважна кількість записів у трудовій книжці. Неодноразово про трудові досягнення Олексія Микитовича розповідалося й на сторінках районної газети у публікаціях за різні роки. Останньою ж посадою перед виходом на заслужений відпочинок стала робота диспетчером районного диспетчерського пункту. Як згадує начальник Петрівського РЕМ Віталій Леонідович Писаренко, більш професійного і відповідального працівника, яким був Олексій Микитович, просто складно собі уявити.
Особливо відчутно це проявлялося у часи природних катаклізмів, що зумовлювали аварійні пошкодження електромереж в різних куточках району. Тоді він працював беззмінно по кілька діб, аж доки не було усунуто останнє пошкодження. Про те, якою ціною йому вдавалося координувати усі дії своїх колег, паралельно реагуючи на претензії знервованих споживачів електроенергії, що вимагали аварійної бригади в першу чергу саме до своєї вулиці чи до своєї оселі, можна було здогадатися з густого запаху валер’янки чи корвалолу, яким у ці дні наповнювалося приміщення диспетчерської.
Детальніше: Він був для нас взірцем відповідальності і професіоналізму
4 січня не стало найдорожчої нам людини – нашого батька, чоловіка, дідуся, Олексія Микитовича Литвина, а 5 січня рідна Петрівська земля прийняла його на вічний спочинок. Від нестерпного болю і безвимірної втрати здавалося немає ні порятунку, ні розради. Та з поміччю щиро небайдужих до нашого горя людей ми пережили ці чорні дні. Тому хочемо подякувати усім, хто був з нами поряд, хто усіляко нас підтримував і допомагав.
Передусім, хочемо посвідчити свою вдячність колективу Петрівського РЕМ ПАТ «Кіровоградобленерго» на чолі з Писаренком Віталієм Леонідовичем, колективу Петрівської районної державної адміністрації, Яновському Миколі Миколайовичу, Осетинській Олені Андріївні, сусідам Солодовніковим, Гулкам, Москаленкам, Тарабановим, Билинам, Дергачовим.
Особливі слова щиросердної подяки складаємо Благочинному Петрівського району, настоятелю Свято-Покровської церкви протоієрею Дмитру.
З хорошої новини розпочинається поточний 2019 рік для нашого ФК «Інгулець». Щоправда, у даному разі мова не про головну команду, а про, можливо, майбутніх гравців основного складу, а нині – одного з учасників дитячого різдвяного турніру з фут залу, який відбувся 5 січня у Жовтих Водах. Змагалися юні футболісти 2005 року народження, загалом же турнір вийшов доволі представницьким. Зокрема, участь у ньому взяли по дві команди з Кропивницького («Зірочка» та «Альянс»), Дніпра («Дніпро-1» та «Дніпро-2»), Жовтих Вод (ДЮСШ та ДЮСШ-2), а також «Юніор» з П’ятихаток та наш «Інгулець». Приємно зазначити, що юні вихованці «Інгульця» тпоказали найбільш зрілу і змістовну гру, тож, здолавши почергово усіх своїх суперників, стали переможцями турніру. Цьогорічна схема розіграшу здійснювалася наступним чином: усі учасники турніру були розбиті на дві підгрупи, в кожній з яких відбулися змагання в одне коло, а далі переможці кожної групи розігрували між собою загальне перше-друге місця, другі команди, відповідно, третє-четверте і т.д.
До відбіркової групи, в яку потрапив «Інгулець», крім нього увійшли ДЮСШ 2 (Жовті Води), «Альянс» (Кропивницький) та «Дніпро-1» (Дніпро). Очевидно, групи складалися таким чином, щоб на попередній стадії між собою не могли зустрітися команди з одного міста.
Тож невипадково дніпряни, жовтоводці та кропивничани були «розведені» по різних групах.
