Реформа децентралізації в дії
Незадовго до новорічних свят на ім’я депутата районної ради, генерального директора ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська» Олександра Поворознюка надійшов лист-звернення від мешканців села Олександро-Мар’ївки з проханням посприяти процедурі переходу їх населеного пункту в адміністративно-територіальне підпорядкування Ганнівській сільській раді на підставі положень реформи децентралізації, що передбачають, зокрема, добровільність та ініціативність представників окремих територій при формуванні об’єднаних територіальних громад.
Власне, текст цього звернення пропонуємо до уваги наших читачів:
Згідно вимог законодавства, в державі набрала чинності реформа децентралізації, яка передбачає об’єднання сіл та селищ в об’єднані територіальні громади. Тож на підставі відповідного закону мешканці села Олександро-Мар’ївка виявляють волю приєднатися до Ганнівської сільської ради, на теренах якої передбачається створення Ганнівської об’єднаної територіальної громади. Більша частина жителів нашого села є пайовиками «Агрофірми «П’ятихатська» та й інші громадяни – наші односельці – виявляють згоду з відділенням Олександро-Мар’ївки від Козацької сільської ради, оскільки жодної допомоги і підтримки керівництва сільської ради у благоустрої свого села не бачать.
Наше село перетворилося на звалище та розсадник бур’янів. А люди хотіли б бачити його квітучим, охайним, відчувати хоч якісь зміни на краще. Тому звертаємося до Вас, Олександре Григоровичу, за допомогою і сприянням у вирішенні даної ситуації. Список мешканців, які дали згоду на вихід з Козацької сільської ради додається.
Під зверненням стоять 73 особистих підписи, а якщо врахувати, що за даними Всеукраїнського перепису населення, який, як відомо, проводився ще у 2001 році, в Олександро-Мар’ївці налічувалося усього 415 жителів, разом з неповнолітніми, які не мали на той час права репрезентативного голосу, то зрозуміло, що настрої в селі на приєднання до майбутньої Ганнівської ОТГ тут дуже потужні. Можливо, в ході подвірного опитування, чи ще якогось формату місцевого плебісциту, таких навіть виявиться більше, аніж бажаючих залишитися в межах попереднього адміністративно-територіального утворення. Словом, гадаю, Олександр Поворознюк, як адресат звернення олександро-мар’ївців, зробить усе від нього залежне, аби воля селян була почута і врахована. Разом з тим, тішить, що наші громадяни, зрештою, вже перестають бути пасивними споглядачами суспільно-політичних процесів, які відбуваються в країні, прагнучи самим на них впливати, і таким чином визначаючи власне майбутнє. Що ж до перспективів тих населених пунктів, де такої ініціативи ще не відчувається? Очевидно, що рано чи пізно вони також змушені будуть визначитися з моделлю об’єднання, адже існуюча на сьогодні адміністративно-територіальна система поділу є застарілою і неефективною, фактично, неспроможною до самоудосконалення відповідно до вимог сьогодення. Не виключено, що й саме Козацьке, як, власне, й ряд інших поки що існуючих на теренах району самостійних сільських рад, невдовзі теж стануть складовими елементами об’єднаних територіальних громад. Наскільки ж вдалими вияляться ці етапи започаткованої в країні реформи децентралізації, покаже майбутнє. Хоча, в цілому, попри деякі об’єктивні труднощі, прогнози спеціалістів у галузі державного будівництва на цей процес оптимістичні. Тож сподіватимемося, що цей оптимізм справді має під собою достатню наукову базу та вивчений і узагальнений загальносвітовий досвід.
Володимир Кіфенко
