Творчість юних вихованців ЦДЮТ

Була маленька дівчинка, яку звали Марічка, вона любила природу та звірів. Одного разу вона пішла в ліс за ягодами. Зайшовши дуже далеко, почула, що за кущами хтось скавчить. Вона уявила, що це якийсь невидимий звір. Переборовши страх, наважилась підійти. Дуже повільними кроками наближалась. Їй було дуже страшно, але страхи її зникли, коли побачила беззахисну, залякану вовчицю. Тваринці було дуже боляче, вона потрапила в пастку. Марічка обережно звільнила вовчицю. Хоч Марічці було нелегко та вона на своїх руках тваринку несла додому.

Прийшовши, дівчинка почала лікувати тварину, забинтувавши їй лапу, потім напоїла її молоком. Здавалося, все добре, але вовчиця засумувала, вона постійно вдивлялася у бік лісу. Дівчинка зрозуміла, що у лісі залишилися вовченята. Покинула дівчинка вовчицю вдома і пішла шукати її діток. Прийшовши в ліс, Марічка знайшла двох маленьких, тремтячих від холоду і страху сірих клубочків. Дівчинка віднесла їх до вовчиці. Поки у вовчиці заживала лапа, то вони жили у Марічки. Дівчинка дуже до них звикла. Та, на жаль, довелося їх відпустити. Марічка розуміла, що вони повинні жити в лісі, бо вовки – це дикі тварини.

Одного розу, через тривалий проміжок часу, дівчинка знову пішла у ліс за грибами і зустріла знайому вовчицю та біля неї були уже не ті маленькі вовченята, а дорослі вовки. Вовчиця побігла до Марійки і почала до неї лащитися. Так вона віддячила дівчинці за її доброту.

Ми завжди повинні допомагати братам своїм меншим!

Анна Бакун, гурток «Радіо - Імпульс»