СПОРТИВНІ НОВИНИ
Ну ось, нарешті, й дочекалися… Дочекалося від нашого «Інгульця» якраз такої гри, на яку ми сподівалися з самого початку поточної першості: сміливої, переконливої, і, що особливо приємно – результативної. Власне, не була розчаруванням і дебютна гра з «Авангардом» – «Інгулець» і тоді виглядав досить привабливо. Але фатальне невезіння і прикрі помилки в обороні… Ну а потім ще відверто невдала гра з «Прикарпаттям», після чого ми опинилися ледь не на дні турнірної таблиці. І ось, здається, до втіхи кількасотенної армії уболівальників нашої команди, «Інгулець» починає знаходити свою гру, ту, якою він радував нас минулого року і яка дозволила переважну частину торішньої першості перебувати серед лідерів Першої ліги. Принаймні, саме на такий висновок наштовхує підсумок суботньої гри з командою МФК «Миколаїв». Взагалі-то миколаївці для нашої команди вже давно стали серйозним подразником. І хоч три останні зустрічі з городянами «Інгульцеві» вдалося виграти, однак для наших уболівальників надовго запам’ятається й запеклий кубковий двобій серпня 2016 року, коли, зігравши унічию 1:1 (на гол миколаївця Берка тоді влучним «пострілом» відповів Віталій Колесніков), наші футболісти поступилися гостям у серії післяматчевих пенальті. До речі, в тій серії справжні дива у воротах «творив» досвідчений голкіпер гостей Роман Чумак, який відбив одразу три удари наших гравців, завдяки чому в наступний етап розіграшу Кубку пройшов саме «Миколаїв». І, напевне, одним лише везінням успіх миколаївців пояснити не вийде, адже після «Інгульця», так само, звівши основний і додатковий час унічию, завдяки тому ж таки Романові Чумакові, у серії післяматчевих пенальті поступилися миколаївцям «Оболонь-Бровар», а потім і грізний «Маріуполь» (точніше – на той час ця команда ще називалася «Іллічівець»). І лише у півфіналі «Миколаїв» поступився не будь-кому, а самому київському «Динамо».
Не будемо гадати, як би закінчився суботній поєдинок, аби Чумак і далі продовжував захищати ворота «Миколаєва», але його молодий наступник Денис Старченко на якийсь час був буквально деморалізований, адже пропустив не просто швидкий, а блискавичний гол, в першій же атаці на першій хвилині. Після флангової повздовжньої передачі Олега Синьогуба на «вогневий рубіж» вийшов Владислав Клименко. І хоч «кут обстрілу» уже виявився досить гострим, тож суперники, очевидно, чекали прострільної передачі в район одинадцятиметрової позначки, Владислав, не даючи супернику отямитися, «пальнув» саме з такого гострого кута. Голкіпер, схоже, був просто не готовий до такого розвитку подій, і м’яч влетів у дальній нижній кут воріт. На цей момент, до речі, диктор по стадіону лише розпочав знайомити уболівальників зі складами команд. Приємно, що на досягнутому «Інгулець» не заспокоївся, а продовжив гру в агресивному, атакувальному ключі. І ось за двадцять хвилин, в одній з чергових контратак, ще одну гольову комбінацію розпочав усе той же Клименко, перехопивши м’яч на своєму лівому фланзі, неподалік від центральної лінії, та віддавши бездоганний пас на хід Олександру Мішуренку. Той швидко пройшов з м’ячем до штрафної суперника, відтягнувши на себе центральних захисників, після чого накотив його ще правіше, під удар Олександру Акименку, удар якого не залишив голкіперові миколаївців жодних шансів. А остаточно в перемозі «Інгульця» вже мало хто сумнівався після того, як на 44-й хвилині гості залишилися у меншості: за фол останньої надії на Олександрові Акименку другу жовту карту отримав Андрій Гурський. Тож друга половина гри пройшла вже у більш спокійному, академічному темпі: усвідомлюючи, що «Інгулець» перемогу не віддасть, миколаївці зосередили свої зусилля на обороні, аби не допустити розгромної поразки.
Разом з тим, й «Інгулець» вже не особливо форсував події, розуміючи, що перед наступними, не менш відповідальними поєдинками важливо не лише поберегти сили, а й уникнути нікому не потрібних травм. Тим більше, що наступний суперник «Інгульця» – винниківський «Рух» – буде, без сумніву, супермотивованим, адже, по-перше, знаходиться зовсім поряд з «Інгульцем» у турнірній таблиці, поступаючись однією сходинкою завдяки лише трохи гіршій різниці забитих і пропущених м’ячів, а по-друге – в попередньому турі зазнав досить драматичної і прикрої поразки від «Балкан», ведучи в рахунку упродовж майже усіх 90-а хвилин зустрічі (винниківці відкрили рахунок вже на третій хвилині) та пропустивши два м’ячі на 86-й хвилині та у компенсовані арбітром дві хвилини після завершення основного часу. Уявляєте, з яким настроєм гравці й уболівальники «Руху» сприйняли звук фінального свистка ?
«Інгулець» же після перемоги над «Миколаєвом» з рахунком 2:0 піднявся зразу на три сходинки в турнірній таблиці і тепер посідає не такий вже й прикрий десятий рядок. Та все ж –головна битва і головні події в чемпіонаті ще попереду. Сподіватимемося, що й після поєдинку у Винниках наші футболісти без очкового доробку не залишаться. Принаймні ми усі дуже їм цього бажаємо.
Володимир Кіфенко
На знімках: в атаці Олександр Мішуренко – один з найпомітніших і найцікавіших гравців звітного поєдинку; «Інгулець» має уже чимало своїх відданих і палких прихильників, що не пропускають жодної гри улюбленої команди; чарівна уболівальниця з гостьового сектора.
Фото Дмитра Федоренка
