У лісі живо Вовченя, воно було особливим, дуже любило з усіма дружити, тому так його усі називали Дружелюбне Вовченя. Одного разу воно зустріло людей. Вони здалися йому дуже гарними, веселими, добрими, ще й погукали його до себе додому. Вовченя погодилося й радісно побігло, дорогою розповідало цікаві історії. Йому здалося, що зустрів справжніх друзів.

Коли вони підійшли до будинку, то Вовченя здивувалося, навіщо ж будинки, якщо є гарні ліси? Тоді підійшли вони всі до маленької будки і посадили Вовченя на ланцюг . Плакало воно, сиділо, а відірватися не могло. Тоді зрозуміло маленьке Вовченя, що не можна з людьми дружити. Так воно тужило, що почули його родичі-звірята і прибігли на допомогу. Вирвали ланцюг із землі й побігли всі разом жити у ліс.

Анна Славіна