Одного сонячного дня Лисенятко веселилося та гралося на полі. Його зачаровувала краса природи, кожна квіточка, кожна травинка була особливою. Воно прислухалося, як чарівно співають пташечки, яку музику навіває вітерець. І ось воно почуло невідомі звуки, то приїхала машина. Вийшли мисливці й Лисеня відчуло їхню злість: вони голосно кричали, махали руками, були чорні й страшні. Звірятко дуже злякалось і скрутилось калачиком. Але злі люди його знайшли, схопили своїми грубими руками і вкинули в машину. Лисеня сиділо у зовсім темній машині, нічого не бачило, тільки чуло ці жахливі звуки та грубі голоси. А коли відкрилися двері машини, то знову ці грубі руки його схопили і кинули у клітку. В неволі воно дуже сумувало за красою природи, так йому хотілося знову понюхати квітки, відчути краплинки роси, пробігти галявинкою, але тепер це були тільки мрії. Так прожило Лисенятко кілька місяців.

Якось до господарів приїхали родичі, вони не зрозуміли, чому дике лисеня сидить у клітці та запитали:

- А чому лисеня у неволі мучиться?

У господарів відповіді не знайшлося, вони просто промовчали. Минуло ще кілька днів, і совість у поневолювачів почала прокидатися, вони відчинили клітку, попросили пробачення у Лисенятка. Шкода, що воно не розуміло людської мови, але тепер голос здався йому ніжним і добрим.

Яніна Дяченко