Спортивні новини

Ну ось і дочекалися Нарешті після тривалої зимової перерви, любителі футболу Петрівщини, що добре скучили вже за неповторним футбольним дійством, скористалися нагодою знову побачити справжній матч – не тренувальний контрольний спаринг, а календарну гру чемпіонату України. Поєдинок, в якому була присутня уся гама відчуттів, що охоплюють уболівальників під час подібних змагань – починаючи від хвилювання за остаточний результат і кінчаючи насолодою від майстерної, видовищної гри.

І слід зазначити: всі, хто цього дня завітав до Володимирівки (саме там і відбулася перша в цьому сезоні офіційна гра першості) жодної миті про це не пошкодував. Адже всупереч давно вже сформованому стереотипу про «весняний футбол», як такий, що є малоцікавим, невиразним, коли команди не набрали ще своєї оптимальної форми, а відтак намагаються діяти вкрай обережно і безініціативно, ми цього дня побачили справжнє футбольне видовище, сповнене яскравих емоцій, цікавих блискавичних комбінацій, гострої і безкомпромісної боротьби. Принаймні, усе з переліченого стосувалося дій нашої команди, і це, звичайно, не може не радувати.

А загалом же гри цього 24-го туру ми всі очікували з деяким хвилюванням, адже в попередньому, 23-му турі, гру пари, де виступав «Інгулець», було перенесено на більш пізній термін, а майже усі наші найближчі конкуренти в боротьбі за лідерство здобули перемоги, тож наблизилися до нашої команди, практично, впритул. Відтак «осічка» могла спричинити до втрати третьої сходинки, і хоч ми маємо ще гру в запасі, однак психологічно така втрата могла б спричинити зайву нервозність в подальших діях команди. Але, дякувати Богу, все обійшлося. «Інгулець» одразу означив перед гостями з Кременчука, хто тут є справжнім господарем майданчика, з перших же хвилин захопивши ініціативу і, фактично, контролюючи перебіг гри упродовж усього ігрового часу. Вже на третій хвилині наша команда втратила чудову нагоду, аби відкрити рахунок: після стрімкої комбінації м’яч було адресовано на кут штрафного майданчика, де найспритнішим виявився Олександр Акименко. Прийнявши спортивний снаряд спиною до воріт, обманним фінтом наш нападник «відчепив» свого персонального опікуна і потужним ударом пробив у дальній кут воріт. На жаль, м’яч, що «просвистів» по дузі, в останній фазі польоту «вирізався» з площини воріт, влучивши в стійку та відскочивши в поле. Однак свою психологічну дію на захист «Кременя» цей епізод таки спричинив, що стало помітним через те, як голкіпер гостей та лінія захисту кременчужан стали дорікати один одному чи то в неправильно зайнятій позиції, чи то в недостатній увазі до персональної опіки суперників. Однак, як показав подальший перебіг гри, справа була не в конкретній помилці чи в конкретному епізоді: «Інгулець» повністю перегравав своїх візаві за усіма техніко-тактичними діями, значно ефективніше діючи і у відборі м’яча, і у взаємодії між лініями, миттєво переходячи від оборони в атаку. Що ще впало у вічі: на відміну від попереднього товариського спаринга з «Дніпром -1», наші хлопці більше не «ловилися» на штучні офсайдні пастки, уміло «пробиваючи» лінію захисту «Кременя» своєчасними розрізними передачами, тож гості, не ризикуючи пропустити вихід сам на сам з голкіпером, тактику штучного положення «поза грою» вже майже й не застосовували. Словом, як мовиться, «гол назрівав», і чекати його довелося не так вже й довго: на 21-й хвилині після флангової передачі м’яч опинився в ногах у О. Мішуренка. Важко сказати, чи була скидка Олександра на лінію штрафного майданчика цілеспрямованою, принаймні здалося, що в нього просто не вийшов акцентований потужний удар. Втім, як би там не було, але ця зрізка виявилася чудовим пасом на Акименка, якому нічого не залишалося, як переправити м’яч у сітку воріт, на якусь мить випередивши загалом надійного воротаря кременчужців. А вже до кінця першого тайму вдруге у воротах гостей відзначився й сам Мішуренко, красиво в падінні «замкнувши» головою діагональний навіс Олега Синьогуба. Що особливо порадувало, що й за рахунку 2:0 наші хлопці не заспокоїлися, а продовжували грати так само красиво, розкуто і вигадливо, внаслідок чого не раз зривали оплески досить численної групи прихильників на трибунах. Втім, «Кремінь», який, схоже, заздалегідь змирився з поразкою і зосередив свої зусилля хіба що на тому, аби рахунок не став розгромним, більшого домогтися вже не дозволив. Хоча, заради справедливості, маємо зазначити, що нагоди для взяття воріт і в другому таймі у «Інгульця» були, тож над умінням їх реалізації ще слід попрацювати.

Наступною календарною зустріччю в чемпіонаті для нашої команди стане виїзний поєдинок з командою «Оболонь - Бровар». Загалом, «пивовари» для нас незручний суперник. Якщо відстежити усю історію зустрічей «Інгульця» з киянами, то загальна статистика не на користь нашої команди. В дебютному своєму сезоні в Першій лізі ми двічі поступилися «оболонцям» як на власному полі, так і на виїзді з однаковим рахунком 1:0. А в першому колі поточної першості на домашньому стадіоні, маючи начебто ігрову перевагу, втілити її в позитивний результат не зуміли, тож гра завершилася з рахунком 0:0. Здається, і нинішній виїзд може виявитися дуже нелегким. Адже хоч «Оболонь» і посідає сьогодні досить скромну 12-ту сходинку в турнірній таблиці, однак на поєдинок з «Інгульцем», без сумніву, налаштовуватиметься найсерйознішим чином, оскільки в трьох останніх поєдинках першості «пивовари» зазнали трьох поспіль поразок. Причому, поки що вибудувати переможну стратегію гри їм не дозволила навіть заміна головного тренера на досвідченого Володимира Пятенка, за спиною якого успішний досвід роботи в Прем’єрлігівському донецькому «Металурзі», а також у вірменському «Бананці» та в білоруському «Крумкачи». Тож «Інгульцеві» доведеться прийняти справжній бій, в якому, все ж, сподіваємося, наші хлопці вийдуть переможцями.

А вже наступного дня, 31–го березня, стартує і чемпіонат Другої ліги, в першому поєдинку якого «Інгулець -2» у Харкові зустрічатиметься з одним із найреальніших претендентів на підвищення в класі – командою «Металіст 1925».

Тож побажаємо і підопічним Миколи Федорка успішного виступу та, як мінімум, цікавої змістовної гри.

Володимир Кіфенко.