У приміщенні Територіального центру відбулася зустріч футбольних уболівальників різних поколінь з керівництвом першолігового футбольного клубу
За кілька днів до поновлення весняної частини чемпіонату України з футболу серед команд Першої ліги в приміщенні Територіального центру відбулася знакова для прихильників гри мільйонів подія: зустріч президента клубу «Інгулець» Олександра Поворознюка та головного тренера команди Сергія Лавриненка з уболівальниками нашої команди – представниками різних поколінь.
Участь у цьому надзвичайно цікавому спілкуванні взяли також керівники району - голова районної державної адміністрації Сергій Завалій та голова районної ради Тамара Сакара, а також директор Територіального центру Інна Лук’янова та виконавчий директор (адміністратор) ФК «Інгулець» Юрій Мансуров. Модератором заходу виступила завідувач сектору молоді та спорту райдержадміністрації Ірина Лугова.
Розпочалася зустріч з офіційної частини, в ході якої з вітальними словами до представників клубу звернулися керівники району, подякувавши за чудову і потужну гру, яку демонструють наші футболісти останнім часом, завдяки чому бренд «Інгульця», а відтак і усієї Петрівщини, стає широко відомим не лише на території нашої держави,а вже й за її межами. І Сергій Володимирович, і Тамара Вікторівна побажали команді й надалі яскравої динамічної гри, а клубу «Інгулець» - подальшого розвитку і вдосконалення.
І, звичайно ж, найцікавішим етапом спілкування стала розповідь президента клубу Олександра Поворознюка про те, як виникла ця ідея – створення високо-класної футбольної команди, як вона поетапно втілювалася в життя, які проблеми і перешкоди на цьому шляху довелося подолати. Затамувавши подих, учасники зустрічі також слухали розповідь головного тренера Сергія Лавриненка про те, як він опинився в Петровому, як прийняв пропозицію Олександра Григоровича очолити «Інгулець», про плани і завдання команди на найближчий період і на дещо віддалену перспективу.
А далі кожен з учасників зустрічі мав нагоду задати питання будь-кому з гостей, тож про все, що цікаво було дізнатися, і що стосувалося тактичних моделей гри, кадрового підсилення, характеру взаємостосунків у клубі і в команді та інших суто футбольних і навколофутбольних тем, охоче розпитували як наймолодші уболівальники «Інгульця», так і ті, кого позначили умовною категорією «60+».
Звичайно, повну стенограму зустрічі в рамках газетної публікації дати доволі складно, тож зупинимося лише на окремих, найбільш цікавих моментах.
Отже, як виникла ідея створити футбольний клуб і яким чином вона стала втілюватися в життя? Безумовно, це питання цікавило, практично, кожного з учасників спілкування. Власне, про те, що Олександр Поворознюк любить футбол і добре на ньому розуміється – ми вже неодноразово зазначали в наших попередніх матеріалах. Колись він навіть став власником чернігівської «Десни», про що ми також свого часу розповідали. Але в Чернігові представники місцевої влади замість того, аби надати повне сприяння і підтримку людині, яка була готова утримувати клуб з давніми традиціями, повелися, скажемо відверто – просто непорядно. Дійшло до того, що саме клуб, в особі його власника, змушували сплачувати в місцевий бюджет кошти за оренду стадіону, причому, кошти немалі, замість того, щоб навпаки – розділити зусилля по утриманню клубу і команди, яка мала радувати грою не кого ж небудь, а саме чернігівчан. І це лише один з подібних прикладів, яких, загалом було немало.
Втім, досвід «Десни» для О.Поворознюка виявився надзвичайно корисним, адже створюючи згодом уже власний клуб, він зрозумів, що має розраховувати, передусім, на свої власні сили, аби не залежати потім в різних питаннях чи нюансах від усіляких органів влади, футбольних функціонерів, представників місцевих еліт чи ще від когось. Саме тому були вирішені першочергово питання власності на земельну ділянку, на якій незабаром з’явився красень-стадіон, враховані інші юридичні та майнові аспекти.
І все ж, як зізнався Олександр Григорович, вирішальним моментом в його намірі створити футбольний клуб став випадок, який в даному разі, усі футбольні уболівальники Петрівщини можуть вважати щасливим. Якось до нього з проханням підтримати команду звернувся Валерій Лень – на той час – головний тренер зна-м’янського «Локомотиву». Свого часу ця команда кілька разів поспіль ставала чемпіоном області серед аматорів, потужно і динамічно розвивалася. Однак, коли справи у головного спонсора – Знам’янського локомотивного депо в матеріальному плані стали не зовсім успішними – команда, фактично, залишилася без підтримки. Навіть кошти на транспорт для виїзних зустрічей доводилося шукати десь на стороні. Ось тоді знам’янчани і запропонували Олександру Григоровичу узяти команду під своє крило, аби хоч як-небудь втриматися на плаву.
Водночас, Олександр Поворознюк, з притаманним йому максималізмом, одразу заявив: «Як-небудь» - у нас не буде. Якщо вже й робитимемо команду, то таку, щоб за її виступи не довелося червоніти». І вже невдовзі вкотре довів, що його слова з ділом не розходяться. Вже у перший рік своїх виступів команда, що отримала тоді назву ФК «Агрофірма «П’ятихатська», здобула срібні нагороди першості області, а вже потім, нарощуючи з року в рік свою міць, стала найсильнішою аматорською командою на Кіровоградщині, затим і найсильнішою аматорською командою в Україні. Тож набуття «П’ятихатською», а потім «Інгульцем» професійного статусу вже ні для кого не стало дивиною. Слід зазначити, що за успіхами «Інгульця», як в аматорському, так і в професійному футболі стала з насолодою стежити досить чимала армія уболівальників. Причому, серед прихильників нашої команди уже створені фан-групи не лише на Пет-рівщині, а й в деяких довколишніх містах. Зокрема, чимало шанувальників «Інгульця» приїздить на усі домашні матчі з сусідніх Жовтих Вод.
Як зазначалося вище,питання, які задавали уболівальники в ході зустрічі, стосувалися різних аспектів діяльності клубу. Запитували, зокрема, про останні кадрові підсилення, про особливості турецького тренувального збору, про інші деталі з життя клубу та команди.
Безумовно, одним з най-цікавіших стало питання про те, як уживаються в одному колективі такі різні за темпераментом особистості – емоційний, імпульсивний, іноді просто гарячкуватий президент та завжди стриманий, зовні незворушний головний тренер. Втім обидва переконані, що така різниця їм аніскільки не заважає, швидше навіть навпаки – дозволяє успішно втілювати в життя нові ідеї, принципи й підходи, водночас роблячи усе це зважено, обдумано й продуктивно. Найголовніше ж, що об’єднує обох – це палка любов до футболу, саме це й дозволило створити чудову команду, гра якої сьогодні дарує насолоду багатьом уболівальникам і симпатикам нашої команди.
Уболівальники також висловили щиру вдячність президентові клубу за те, що відтепер усі ігри «Інгульця» стали доступними для перегляду в прямому телеефірі, однак пропонують, щоб надалі транслювалися лише виїзні поєдинки, ос-кільки після того, як з’явилася можливість спостерігати матчі нашої команди на каналі X-Sport, дещо знизилась відвідуваність стадіону. Водночас, уболівальницька підтримка – це досить вагомий чинник,що додатково стимулює успішний виступ команди. Тож, зайва сотня-друга голосів такої підтримки, звісно ж, ніколи не завадила б. Слід зазначити, що президент клубу погодився з такою аргументацією, адже й сам уже помітив, що після початку телетрансляцій активність уболівальників підупала. Тож з початком весняної частини першості, очевидно, телетрансляція супроводжуватиме лише виїзні матчі «Інгульця». Якщо ж матимете бажання переглянути домашні ігри: будьте ласкаві – на стадіон!
Закінчилась зустріч приємною церемонією обміну подарунками: організатори вручили президентові клубу символічний «м’яч», власноруч виготовлений з шоколадних цукерок, а представники «Інгульця» подарували уболівальникам футболки, шарфи та чашки з логотипом футбольного клубу, після чого усі разом зробили спільне фото на згадку.
Отже, зустріч, безумовно, вдалася. Єдиним недоліком, напевне, можна назвати хіба що той факт, що далеко не всі, хто також хотів би узяти участь у такому спілкуванні, змогли до нього долучитися. Принаймні уже після цієї акції неодноразово доводилося чути нарікання розчарованих прихильників команди, які просто не знали, що така зустріч відбуватиметься, адже також з радістю до неї б приєдналися. Що-правда, аби було зроблене повідомлення про цю акцію заздалегідь, і щоб до неї змогли долучитися усі бажаючі – місткості актової зали Територіального центру явно не вистачило б. Тож в подальшому, здається, для подібних акцій доречно використовувати більш просторі зали, можливо, такі, як сесійна зала районної ради чи навіть глядацька зала районного Будинку культури. Тим більше, якби до розмови за-просили ще й кількох гравців з основного складу команди, то послухати їх знайшлося б чимало бажаючих. Та все ж матимемо надію, що таке спілкування – не останнє, і прихильники «Інгульця» ще матимуть змогу побачити своїх улюбленців не лише на футбольному полі а й в ході такого розширеного, щирого і відвертого спілкування.
Володимир Кіфенко.
На знімках: фрагменти зустрічі
