Петрівська районна рада, районна державна адміністрація та районна організація ветеранів України з глибоким сумом сповіщають, що на 97-му році пішов з життя активний член організації ветеранів України, учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні, інвалід війни ІІ групи Дмитренко Дмитро Леонтійович.
Народився Дмитро Леонтійович 8 листопада 1921 року в селі Новий Стародуб.
Під час Другої світової війни був призваний до лав Радянської Армії. Службу проходив у складі першого Білоруського фронту. Під час бойових дій у 1944 році зазнав тяжкого поранення, внаслідок чого після лікування, у листопаді 1944 року, був демобілізований.
У післявоєнні роки розпочав свою діяльність на освітянській ниві: спочатку рядовим учителем математики Малинівської та Червонопільської шкіл,а згодом молодого активного педагога призначили директором Новостародубської середньої школи. На цій посаді повною мірою розкрився його потенціал талановитого управлінця, умілого організатора і наставника, мудрої, толерантної, але, водночас, принципової і послідовної особистості. Особливою гордістю директора стала побудована в 1965 році під його керівництвом та за підтримки земляка – Міністра будівництва УРСР Григорія Кузьмовича Лубенця будівля Новостародубської середньої школи – на той час найкращої в районі. Тож чергова кар’єрна сходинка в його біографії – призначення в 1973-му році на посаду завідуючого районним відділом народної освіти – є цілком логічною і зрозумілою. На цій посаді Дмитро Леонтійович систематично дбав про зміцнення матеріально–технічної бази закладів освіти, спрямовував роботу педагогічних колективів на подолання другорічництва, на надання шефської допомоги дошкільним закладам, на оволодіння технічними засобами навчання як учнів, так і учителів, що сприяло поліпшенню знань учнів.
Дмитро Леонтійович проявляв ініціативу в будівництві нових освітніх приміщень, в обладнанні шкільних гуртожитків, спортивних майданчиків, шкільних майстерень. Значну роботу проводив по переходу шкіл на навчання за кабінетною системою. Досвідчений педагог користувався заслуженим авторитетом серед педагогічної громадськості району. Очолював районну організацію товариства «Знання», чимало сил, знань та особистого досвіду ви-тратив на вивчення та донесення землякам історії рідного краю. Постійно брав активну участь у громадському житті району, патріотичному вихованні молоді та ветеранському русі.
В грудні 1981 року Дмитро Леонтійович пішов на заслужений відпочинок, але залишатися без діла не міг, тож став активним учасником ветеранського руху, а згодом і очолив одну з первинних організацій.
Дуже любив зустрічатись і спілкуватися з молоддю.
Дмитро Леонтійович як енергійна, привітна, чуйна людина користувався заслуженим авторитетом серед освітян та мешканців району.
Батьківщина високо оцінила заслуги Дмитра Леонтійовича. За мужність та героїзм, виявлені в роки війни, він був нагороджений: орденом Вітчизняної війни І ступеня, орденом «За мужність», медалями Жукова, медалями «Захиснику Вітчизни», «За бо-йові заслуги», «Ветеран праці», «За трудову доблесть» та багатьма іншими нагородами.
Неодноразово відзначався грамотами та подяками районного, обласного та державного рівнів.
Увесь час по життю Дмитра Леонтійовича супроводжувала дружина Марія Іванівна, на жаль, уже покійна, яка завжди була самим надійним його тилом. Разом вони виховали трьох доньок, які подарували їм шістьох онуків та семеро правнуків.
Невблаганна хвороба зробила свою чорну справу, 6 березня 2018 року перестало битися серце цієї мужньої і глибоко порядної людини
Районна державна адміністрація, районна рада, районна організація ветеранів України глибоко сумують з приводу смерті Дмитра Леонтійовича Дмитренка. Висловлюємо щире співчуття рідним, близьким та друзям покійного.
Світла пам’ять про Дмитра Леонтійовича назавжди збережеться в наших серцях, в серцях усіх, хто його знав.
