Спортивні новини
На мажорній ноті закінчили осінню частину чемпіонату України з футболу в Першій лізі футболісти «Інгульця». У заключному своєму виїзному поєдинку підопічні Олександра Поворознюка в напруженій боротьбі здолали давніх зна-йомих – по грі ще в аматорській першості – одеську «Жемчужину». Початок цієї гри був цілком за нашими футболістами: «Інгулець» притис одеситів на власній половині поля, провівши цілу низку потужних атак. І одна з них, вже на сьомій хвилині гри, завершилася спочатку кутовим ударом в бік воріт «Жемчужини», а з кутового – й швидким голом, який записав на свій рахунок Роман Гончаренко, котрий швидше за всіх зорієнтувався в штрафному майданчику гостей і пробив головою несильно, але точно повз голкіпера одеситів Стародубця - під саму поперечину воріт. Після забитого м’яча наші гравці невдовзі мали ще одну майже стовідсоткову нагоду подвоїти рахунок, але цього разу Стародубець у неймовірному кидку зумів буквально з лінії воріт відбити удар Акименка. Господарі цього дня атакували небагато, однак, маючи у своєму складі таких майстерних і досвідчених гравців, як добре відомі українським уболівальникам футбольні «авторитети» Тарас Лазарович та Анатолій Діденко, кожну атаку розвивали досить гостро і небезпечно. Невипадково ж чи не перший контрвипад «Жемчужини», хоч і стався уже в другій половині першого тайму, призвів до взяття воріт «Інгульця», які, до речі, Ганєву в останніх іграх вдавалося зберігати «сухими» більше одинадцяти годин чистого ігрового часу. Втім, точний удар Діденка у нижній, дальній від голкіпера кут воріт, коли м’яч, вдарившись об стійку, відлетів у сітку, напевне, не зміг би відбити не лише Ганєв, а й будь-хто з найкращих воротарів світу. Забивши гол, господарі дещо осміліли, й гра вирівнялася. Усі контрвипади «Жемчужини» уміло переривали наші захисники, але одесити тепер уже не притискалися, як раніше, до власних воріт, а наполегливо намагалися шукати свій шанс в атаці. До атакувальних дій «Інгульця» господарі теж, здається, дещо призвичаїлися, тож також уже доволі впевнено переривали усі атаки нашої команди.
І все ж, аби на зимові канікули йти з більш-менш упевненим турнірним «за-ділом», «Інгульцеві» необ-хідно було вигравати, тож, розуміючи це, Сергій Лавриненко у другому таймі зробив ряд замін, дещо перебудувавши схему гри команди і посиливши її атакувальний потенціал. І хоч така перебудова була пов’язана з певним ризиком, зрештою, вона себе ви-правдала. Що цікаво, що переможний другий м’яч, забитий уже під завісу гри, створили, в основному, саме гравці, що вийшли на заміну: націлену передачу на Січінаву зробив Кен Елла, а Ніка пробив сильно, потужно і невідпорно, хоча й перебував перед воротами суперника під досить гострим кутом. Отже, чергова виїзна перемога з рахунком 2:1 гарантувала нашій команді третю сходинку в таблиці, незалежно від того, як завершаться інші поєдинки останнього в осінній частині першості 22-го туру. Що ж, тепер в чемпіонаті настає чотиримісячна перерва. Напевне, ми всі за цей пе-ріод встигнемо скучити за емоціями, що їх дарує ця чудова гра, особливо з огляду на ту її якість, яку зараз демонструє наша команда, адже після прикрого і нелогічного програшу «Полтаві» на власному полі (ще в 13-му турі) «Інгулець» більше не знав гіркоти поразок, за показниками останніх п’яти турів узагалі ставши найкращою командою чемпіонату. Отож поновлення чемпіонату чекатимемо з надією і нетерпінням. І обов’язково вболіватимемо за наших улюбленців в зимових турнірах чи тренувальних спарингах, які дадуть можливість трохи легше дочекатися такої довгожданої весни з її новими яскравими спортивними емоціями.
Володимир Кіфенко.
