Іван ФесенкоВзявшись за перо, аби написати кілька рядків про свого земляка, бджоляра із села Чечеліївка, Івана Фесенка, я пригадав вірш Максима Рильського «Троянди й виноград».

Ми працю любимо, що в творчість перейшла,

І музику палку, що ніжно серце тисне.

У щастя людського два рівних є крила:

Троянди й виноград, красиве і корисне. 

Дуже палко і досить влучно сказано в нім про любов до природи і, водночас, до роботи, яка приносить не лише задоволення, але й користь. Захоплення бжолярством Іван Васильович успадкував від свого діда Федора Петровича, котрий побачив в онукові доброго господаря і передав йому свою невеличку пасіку. Відтоді минуло вже більше сорока років. Іван Васильович виправдав дідову довіру, адже за увесь цей час не зрадив їх спільній справі. Для нього дуже приємні запахи нектару та прополісу, а гудіння бджіл звучить, як найліпша мелодія. З дружиною Вірою виростили трьох доньок та вже розбагатіли й на онуків. Зустрівшись на їхній пасіці, я запитав у бджолярів: «А чи ваші хлопці лише люблять медом смакувати, чи й допомагають тут біля бджіл?». «Вони у мене хороші помічники і вже добре знають, як мед добувається», - промовив він з притаманною лише йому своєрідною інтонацією, в якій відчувається радість і гордість за онуків.

Івана Васильовича поважають у селі, адже всі його знають як хорошого сім’янина та трудолюбиву людину. Він все життя, до виходу на пенсію, добросовісно працював водієм у рідному колгоспі. А ще чечеліївці добре пам’ятають, як багато років він грав на святах у сільському духовому оркестрі. Землякові притаманна любов до людей, роботи та природи. …«Ось нещодавно почистив ще татову криницю,  тепер вистачить води і на троянди, і на виноград, і на молоді фруктові саджанці, яких у садку кілька десятків». Іван Васильович із захопленням розповідав про сорти винограду та демонстрував, як вдало він прищепив яблука до груші. Слухаючи з цікавістю цього літнього чоловіка, мені стало приємно від нашого спілкування, а ще від того, що таких працелюбів і водночас добрих і щирих людей є багато в нашому селі.

Сергій АНДРУСЕНКО.