14 вересня - День мобілізаційного працівника
12 вересня 1992 року було створено Управління мобілізації і комплектування Головного штабу Збройних Сил України
Враховуючи значимість мобілізаційних органів на всіх рівнях, важливість їх організаційно-штатної, обліково-призовної та мобілізаційної роботи з комплектування військ особовим складом, а також вагомої участі в плануванні матеріально-технічного забезпечення основних мобілізаційних заходів, 22 серпня 2000 року міністром оборони України генералом О.І.Кузьмуком було видано наказ «Про встановлення Дня мобілізаційного працівника».
Щорічною датою Дня мобілізаційного працівника в Україні стало 14 вересня.
У «День мобілізаційного працівника України» з боку ке-рівництва країни і вищих чинів Збройних сил України стало традиційним вітання з цим професійним святом на адресу своїх підлеглих. Найкращих співробітників призовних пунктів у цей день нагороджують пам’ятними подарунками, державними нагородами, позачерговими військовими званнями, урядовими грамотами та подяками від командування, грошовими преміями.
Зазначимо, що за роки незалежності України мобіліза-ційними органами української армії постійно проводиться активна участь у підготовці законів, підзаконних актів і величезної кількості інших нормативних документів, що регулюють правові відносини у цій сфері.
Раніше, у радянські часи, військова служба вважалася почесним конституційним обов’язком, її, за рідкісним виключенням, проходили практично всі юнаки.
Впродовж останньої чверті століття ставлення до військової служби змінювалося. Стала переважати концепція, згідно з якою Україні не потрібна велика і потужна армія, бо у нашої держави нібито немає ворогів, які нам загрожують війною, тож достатньо невеликої кількості професійних військовослужбовців, які б виконували досить обмежені функції, здебільшого церемоніальні та охоронні. Ми пам’ятаємо, що свого часу деякі політичні сили йшли на вибори під гаслом «За армію без призовів і дідівщини!». Зрештою Збройні Сили України таки ж були майже вщент зруйновані, що і стало значною мірою причиною нинішньої ситуації, коли маємо і анексовані території, і війну.
Не даремно кажуть, що не було б щастя, та нещастя допомогло. Агресія Росії спонукала до відродження української армії, яка постала, мов Фенікс з попелу. Її реформування і зміцнення триває, відновлено регулярні призови на строкову військову службу. Біда тільки в тому, що впродовж періоду до 2014 року знищувалася не тільки армія, а й патріотичне виховання молоді, як інститут державної політики. І якщо з патріотизмом справи не такі вже й погані – путінська агресія сприяла небувалому його сплеску в 2014 році (хоча щодо налагодження продуманої системної діяльності по військово-патріотичному вихованню ще роботи багато), то з придатністю юнаків до військової служби значно гірше, значний відсоток молоді страждає на всілякі недуги, які не дозволяють їм ставати солдатами.
З метою визначення придатності до військової служби розпочала роботу районна призовна комісія, яка працює під головуванням першого заступника голови райдержадміністрації Тетяни Панети. Члени комісії уважно знайомляться зі справами призовників, історіями їхніх хвороб, проводять з ними співбесіди. Комісія докладає зусиль, аби виконати досить напружене завдання по забезпеченню необхідної кількості призваних до лав Збройних Сил та інших силових структур України.
Анатолій РЯБОКОНЬ.
На знімку: районна призовна комісія за роботою.
Фото автора.
