Дитина пішла до школи

Вікова періодизація є умовним поділом цілісного життєвого циклу на певні періоди, що вимірюються роками. Відомо, який розвиток дитини відбувається у кілька періодів, які послідовно змінюють один одного. Віковий період — відрізок життя індивіда, який досягає певного ступеня розвитку і має характерні, відносно стійкі якісні особливості.

У межах періоду відбуваються кількісні та якісні зміни психіки, що дає змогу виділити певні стадії, які послідовно змінюють одна одну.

Визначення періодів, стадій, фаз психічного розвитку особистості необхідне для створення оптимальної системи навчання й виховання, використання в повному обсязі можливостей дитини на кожному віковому етапі. Крите-ріями їх визначення є системні суттєві якісні ознаки — психічні й соціальні зміни на певному етапі життя дитини.

Важливе значення має розуміння зв’язку між періодами і стадіями розвитку, оскільки набуті знання і навички на попередній стадії переходять у наступну і використовуються в нових, складніших взаємовідносинах особистості із суспільним середовищем.

Багато батьків, які мають першокласників, переймаються проблемою занадто активної поведінки своїх дітей або навпаки — психологічної замкнутості.

Незалежно від того, коли дитина пішла до школи, в 6 або 7 років, вона в певний момент свого розвитку проходить через кризу. Цей перелом може початися в 7 років, а може зміститися до 6 або 8 років. Криза 7 років не жорстко пов’язана з об’єктивною зміною ситуації. Важливо, як дитина переживає ту систему відносин, в яку вона включена, — будь то стабільні відносини або різко мінливі. Змінилося сприйняття свого місця в системі відносин — значить, змінюється соціальна ситуація розвитку і дитина опиняється на межі нового вікового періоду.

У період згаданої кризи відбувається багато соціальних ситуацій, пережитих дитиною (наприклад, становлення себе в колективі класу) у відповідності до яких є можливість формування стійкого афективного комплексу — почуття неповноцінності, приниження, ображеного самолюбства чи почуття власної значущості, компетентності, винятковості. Звичайно, надалі ці психологічні стани можуть змінюватися, навіть зникати в залежності від накопичення досвіду іншого роду. Тому батькам доцільно знати способи зняття психічного напруження у дітей.

1. Фізичні навантаження

Найкращим способом зняття нервового напруження є фізичні навантаження — фізична культура та фізична праця. Якщо у дитини поганий настрій, їй необхідно гратися на свіжому повітрі в рухливі ігри, спортивні ігри — футбол, волейбол, теніс і т.д.

2. Домашній затишок, добре і лагідне слово рідних, спілкування з чотирилапим другом. Вчені вважають, що кішка та собака знімають стресовий стан, заспокоюють нервову систему.

3. Живопис

Живопис своїм розмаїттям кольорів, грою світла й тіні створює особливу музику картини. Колір сам по собі, незалежно від предмета, якому він властивий, має на глядача певний психофізіологічний вплив.

4. Гончарство — як своєрідна і така проста арт–терапія, — виведення переживань під зовнішню форму через продукт художньої діяльності, глини. Не завжди діти хочуть говорити словами, тому ефект гончарства очевидний.

5. Художнє слово

Читання цікавої казки, оповідання, гуморесок сприяє зменшенню нервового напруження і заспокоює дитину.

6. Музика

Людям здавна відомо про цілющі властивості музики. У дитячому віці нормальному, здоровому розвиткові організму сприяють ніжні колискові пісні, спокійна музика.

7. Гра

Гра — явище феноменальне, вона притаманна всім дітям без винятку. Особливу значущість гра має для першокласників, оскі-льки це та діяльність, без якої дитина шести років не може нормально жити і розвиватись. У навчальному процесі через його регламентованість не завжди є можливість забезпечити умови, необхідні для розгортання справжньої гри: ініціатива, добровільність, спонтанність, необмежене мовне спілкування. Тому доцільно батькам учнів першого класу подбати про те, щоб діти достатньо гралися у вільний від шкільних занять час. Причому, чим більший вибір ігор, тим легше розкрити індивідуальні можливості й обдарування кожної дитини, створити оптимальні умови для її повноцінного розвитку.

Підготувала Валентина Рябоконь