Спортивні новини
Перед грою сьомого туру чемпіонату України з футболу серед команд Першої ліги в парі «Кремінь» - «Інгулець» фаворитом вважалася саме наша команда. Що й не дивно: «Інгулець» з чотирма перемогами при одній нічиїй закріпився в групі лідерів чемпіонату, тоді як в активі «Кременя» значилася лише одна виїзна перемога у двобої з «Сумами». Здавалося, що особливих проблем наші хлопці в Кременчузі не матимуть. Та не так сталося, як гадалося: здається, цей поєдинок для нашої команди виявився одним із найскладніших в поточній першості, якщо взагалі не найскладнішим. І справа навіть не в тому, що футболісти «Інгульця» не найкращим чином налаштувалися на гру – навпаки, наша команда зіграла дуже потужно, дисци-пліновано, з повною самовіддачею. Але й «Кремінь» саме на гру з «Інгульцем» налаштувався так, немовби це була найважливіша і найвідповідальніша гра в житті команди. І, напевне, значною мірою підгрунтя такої налаштованості можна зрозуміти, адже якщо зараз, десь у поточних турах, команда не вийде зі стану «крутого піке», то далі це зробити буде усе важче і важче. Не забуваймо, що згідно з чинним на сьогодні регламентом, склад учасників Першої ліги в кінці чемпіонату полишать одразу чотири команди-невдахи, і, звичайно, опинитися в цій сумній четвірці, при тому, що загалом учасники цьогорічної першості є більш-менш рівними за своїм потенціалом, не хочеться нікому. А, крім того, в складі «Кременя» сьогодні виступає ціла група гравців, які ще зовсім недавно захищали кольори «Інгульця» - Богдан Боровський, Артем Прошенко, Ілля Ходуля та Олександр Горват. Тож зрозуміло, що для них справою власної честі і гідності було довести на полі, що, не продовживши з ними співпрацю, менеджмент нашого клубу припустився помилки. Причому дехто доводив свою професійну цінність у такий спосіб, як, приміром, Богдан Боровський, що не спинився навіть перед тим, щоб завдати тяжкої травми своєму недавньому товаришеві Ігорю Коцюмаці, з яким ще зовсім недавно разом тренувалися, змагалися, відпочивали, проводили дозвілля. Хотілося б вірити, звичайно, що травма, завдана Ігорю (множинний перелом носа зі зміщенням) була ненавмисною, адже в іншому випадку потрактувати цей епізод, як звичайна підлість, просто неможливо. «Гарячий» епізод з Коцюмакою був цього вечора не єдиним, тож арбітр роздав чимало попереджень і найбільше, звичайно, дуже войовничим та емоційним господарям. А одне з ігрових зіткнень взагалі завершилося обопільним вилученням гравців обох команд: червоні картки побачили перед собою кременчужанин Дмитро Тертишний і наш Євген Запорожець. Тож здобута за таких складних обставин перемога для нас є особливо цінною і радісною. А схилити шальку терезів на нашу користь дав змогу один-єдиний гол, забитий кращим голеадором «Інгульця» Олександром Акименком.Сашко вже вкотре продемонстрував відмінне гольове чуття, опинившись в потрібний час у потрібному місці, та на якусь дещицю секунди випередив захисників і точним ударом з розвороту перекинув голкіпера, під гострим кутом «поклавши» м’яч в сітку поруч зі стійкою воріт. Отже перемога 1:0 і «Інгулець» продовжує перебувати в групі лідерів, відстаючи від «Арсенала», що знаходиться на першій сходинці, тепер уже лише на одне очко.
Наступний поєдинок «Інгульця», що відбудеться в Петровому вже цієї суботи, обіцяє стати не менш складним і напруженим. До нас завітає «Оболонь-Бровар» - команда, що розпочала чемпіонат, може, й не надто переконливо, але яка поступово набирає обертів і тепер ось також впритул наблизилася до групи лідерів. А крім того, у нас до «оболонців» є свій особливий рахунок, адже в минулій першості «Інгулець» поступився «пивоварам» двічі – 0:1 на власному полі і 1:4 – у Києві. Тож тепер мусимо реабілітуватися за програш. І, безумовно, наша команда дуже розраховує на гарячу підтримку своїх уболівальників, яка може стати суттєвим чинником задля досягнення потрібного нам результату. Відтак чекаємо цієї суботи усіх на стадіоні, тим більше, що, як обіцяють синоптики, до суботи вже має зникнути набридла виснажлива спека, і повинна встановитися комфортна, помірно тепла, зручна як для уболівальників, так і для футболістів погода.
А от чи врятує ця комфортна погода уболівальницький інтерес до виступів нашої другої команди – сказати важко. На жаль, «Інгулець-2» зараз не радує не лише результатом, але і самою якістю гри. Звичайно, в поєдинку з новокаховкою «Енергією», який наприкінці минулого тижня відбувся у Володимирівці, мало хто розраховував на позитивний результат: «Енергія» зараз, як мовиться, «на ходу», є одним з лідерів Другої ліги, тож поступитися їй, можливо, було б не так і соромно, якби не одне «але»… З боку нашої команди ми так і не побачили боротьби, не відчули бажання якимось чином змінити програшний результат (після першого тайму «Інгулець-2» поступався з рахунком 1:3). Друга ж половина гри була безрезультатною, бо пройшла без особливих загострень. Здавалося, що ці 1:3 цілком влаштовують обидві команди. І якщо «Енергію» в цьому зрозуміти можна, то чому наші молоді футболісти не спробували хоча б змусити суперника понервувати – зрозуміти важко. На жаль, не впевнений, що тепер трибуни стадіону у Володимирівці зможуть збирати таку ж кількість глядачів, як це було у перших турах. Хіба що, аби подивитися на гравців «Дніпра-1», які донедавна ще грали у Прем’єр-лізі, а невдовзі завітають і до Володимирівки. А молоді футболісти мають зрозуміти: якщо вони мріють про великий футбол, про якісно інший рівень своїх виступів, то мають докорінно змінювати ставлення до своїх професійних обов’язків. В іншому разі – так і залишаться «завжди перспективними» на рівні «низів» Другої ліги.
Володимир Кіфенко.
