Після переможного матчу «Інгульця» з ПФК «Суми» ми мали нагоду поспілкуватися в рамках невеличкого бліц-інтерв’ю з наставниками обох команд – Сергієм Лавриненком та Іллєю Близнюком і почути їх думки конкретно про цей поєдинок, про перспективи команд, про деякі інші речі, пов’язані зі станом вітчизняного футболу. Тож пропонуємо у скороченому вигляді його до уваги наших читачів. Спершу – фрагмент розмови з Сергієм Лавриненком.

- Сергію Дмитровичу, дозвольте привітати Вас і Ваших підопічних з перемогою, з красивою і цікавою грою, яку сьогодні продемонстрував «Інгулець». Зазвичай, тренери уникають виділяти когось у своїй команді, акцентуючи увагу на тому, що футбол – гра колективна, а отже і успі-хи, і невдачі гравці мають ділити порівну. Мабуть, це правильно. І все ж хотілося б дізнатися, хто в команді сьогодні став тим «мотором», тим «генераторам успіху», який, не зважаючи на прикрий і зовсім нелогічний пропущений м’яч, повів знову команду вперед і таки посприяв тому, щоб здобути перемогу?

- Ну, по-перше, я дуже вдячний за привітання, але традиції не зраджуватиму і справді виділяти нікого не стану: усі хлопці – молодці, усі справилися з поставленими завданнями, а отже усі заслуговують похвали. Це не значить, що звітна гра не виявила проблемних місць, над якими ще слід попрацювати. Але в цілому установку на гру виконали. А що стосується «мотора» чи «генератора успіху»… Знаєте, сьогодні для нас таким генератором стала шалена підтримка петрівських уболівальників, за що ми їм безмірно вдячні. Ви ж бачите - не зважаючи на сьогоднішню спекотну погоду, трибуни стадіону були заповнені майже повністю. А крім того – уболівали так активно і пристрасно, що у наших гравців немов виросли крила, які несли команду вперед і робили наші атаки невтомними і нестримними. Тож саме в таких іграх ми розуміємо, що вираз «дванадцятий гравець» - це не просто журналістський штамп, а справді вагомий чинник, який допомагає команді добиватися успіху.

- Відомо, що тренерам радять не дуже активно коментувати дії футбольних арбітрів. Але в звітному поєдинку «Інгульцеві» вже вкотре не зарахували правильно забитий гол. Що скажете з цього приводу?

- А що я можу сказати? Ми з Вами щойно разом переглядали відеозапис цього епізоду. Ще нехай би там можна було б повірити в неупереджену помилку арбітра, аби розташування гравців одних відносно інших було, як мовиться, «на тоненького». Але ж Ви чітко бачили, що в момент передачі ближче до лінії власних воріт щонайменше на два метри знаходилися навіть не один, а одразу два захисники. І тим не менш асистент арбітра чомусь підняв прапорець. І це вже відбувається у четвертому поєдинку поспіль, а в останніх восьми поєдинках – вшосте! На жаль, маю визнати, що це вже схоже на певну тенденцію, яка вказує на те, що якісь впливові сили в суддівському корпусі не зацікавлені в тому, щоб «Інгулець» був серед лідерів. А отже нам доведеться долати ще й цю додаткову перешкоду, а значить домагатися, аби наша команда була на голову сильнішою за своїх конкурентів. Чи зможемо цього домогтися – покаже час, принаймні ми усе для цього робитимемо.

- Позаду залишилися уже шість турів, тож, напевне, можна сказати, що цей етап чемпіонату уже визначив групу команд-лідерів, які об’єктивно зможуть претендувати на чемпіонство, на боротьбу за право підвищитися в класі. Як гадаєте, хто саме в цьому чемпіонаті побореться за чемпіонство та призові місця?

- Знаєте, напевно, тут я з Вами не зовсім погоджусь, адже нинішній чемпіонат, на відміну від, скажімо, попереднього, вирізняється більш рівним складом учасників. Минулого року уже з перших турів ми розуміли, що явним фаворитом буде «Іл-лічівець». На це вказували і його можливості по комплектації складу, і матеріальна база клубу, й іміджевий інформаційний супровід на усіх рівнях, та й деякі інші речі, можливо, не зовсім помітні пересічному уболівальникові, але які добре відчуваємо ми - ті, для кого футбол є професією. А от цього року такого явного фаворита немає, а отже про лідерів говоритимемо не раніше кінця першого кола, а, можливо, й взагалі десь ближче до останніх турів. В усякому разі, я не здивуюся, якщо ще через п’ять-шість турів турнірну таблицю очолить якась із команд, що перебувають зараз в кінці першої десятки, а, можливо, й поза нею. Ще раз повторюся: склад учасників досить рівний, тож багато що залежатиме від їхньої мотивації, психологічної стабільності, везіння врешті-решт… Ну і, як бачимо, якість арбітражу також відіграє не останню роль. Що ж, тим і цікавий нинішній чемпіонат, адже інтрига, яку він зберігає, є додатковим привабливим стимулом для уболівальників.

- Сергію Дмитровичу, наступну гру першості «Інгулець» проводитиме в Кременчузі. Як відомо, тут, окрім чіпкого і непоступливого «Кременя», вагомою перепоною на шляху до позитивного результату буде досить складне і травмонебезпечне штучне поле. Чи враховуватимете якимось чином цю обставину?

- Безумовно. Специфіка чемпіонату полягає в тому, що ще не встигла закінчитися поточна гра, а тренерський штаб уже думає про наступну. І тут справді є над чим замислитися, адже перед нами стоїть питання: як би й гравців зберегти, і необхідного результату досягти? Гадаю, нам вдасться відпрацювати таку оптимальну модель, яка дозволить вирішити це завдання. В усякому разі, хоч господарі й більше звичні до такого газону, але, за великим рахунком, обидві команди гратимуть в однакових умовах, тож, в разі невдачі, наші уболівальники навряд чи задовольняться поясненнями про невдале поле.

- Що ж, ми вдячні Вам за розмову і бажаємо успіхів як в Кременчузі, так і в усіх подальших іграх сезону.

А ось як прокоментував підсумок звітного поєдинку головний тренер сумчан Ілля Близнюк:

- Мені важко пояснити сьогоднішню нашу поразку, як і усе оце фатальне невезіння, що переслідує нашу команду впродовж уже чотирьох турів. З одного боку – я не сказав би, що сьогодні мої хлопці значно поступалися «Інгульцеві» в швидкості, в майстерності, в бажанні.

Але чогось нам таки не вистачає, можливо, везіння? Хоча, з іншого боку, за одним з компонентів ми все ж поступилися: за кількістю ударів по воротах. А якщо не бити по воротах, то як же сподіватися на позитивний результат? Мені це не зрозуміло. Водночас - провини з себе не знімаю: якщо команда не виконує поставлених завдань, не досягає потрібного результату, то відповідальність лежить, в першу чергу, саме на головному тренері. Значить – десь в чомусь недопрацьовуємо, маємо над чим замислитися, аби виправити свої помилки вже в наступних матчах.

Записав Володимир Кіфенко.