Репортаж з місця події

Зустріч з однокласниками. Вона повертає нас у ті незабутні роки юності, спогади, які так бережемо у пам’яті. І скільки б років не пройшло, мить зустрічі завжди щемлива і хвилююча. А тим паче ще й такий поважний ювілей – 50 років. Суботньої літньої днини з усіх усюд з’їжджалися колишні учні 10-А класу, випускники 1967 року Петрівської середньої школи.

Випускники… Це у школі вони були галасливою зграйкою, а зараз у них за плечима великий досвід самостійного життя. Зустрівшись, вдивлялися в обличчя однокласників, прагнули побачити нові риси. Та ні, так, як було раніше: ті ж ямочки на щоках, тільки трішки змужніли чи додалось сивини у волоссі.

Після школи усі розійшлися. Хтось обрав професію економіста та бухгалтера, як Людмила Шевченко (Ємельяненко), котра працювала начальником контрольно-ревізійного відділу Петрівського району, чи Ольга Антоненко (Лопатенко) - головним бухгалтером фінуправління Петрівської РДА, Ніна Абрамова (Гречана) - провідним спеціалістом РВ УМВС Петрівського району, Лідія Федорова (Ковальова) - головним бухгалтером комбінату комунального підпри-ємств, Любов Дяченко (Стрижак) - головним податковим інспектором Знам’янського району, Світлана Алексеєва (Запека) - викладачем англійської мови, яка п’ять років працювала педагогом в США, Марія Шипоша (Петренко) - орга-нізатором роздрібної торгівлі «Союздруку» та оператором поштового відділу районного вузла зв”язку, інші навчались у технічних навчальних закладах, як, наприклад, Іван Сердюк - електромеханік суднових електричних установок, останній час працював у РБК методистом з охорони культурної спадщини, Володимир Стець працював механіком та був головою профкому КСП ім. «Леніна», а ще хтось обрав для себе звичайну хліборобську чи робітничу професію. Головне, що всі вони знайшли себе, проторивши свою стежину у житті, але і не зрадивши своїм захопленням та шкільній дружбі, якій залишились вірні через стільки років.

Хтось, здобувши освіту, повернувся до рідного селища, інші поїхали на нове місце призначення. Та з радістю повертаються у рідні місця, на такі зустрічі з випускниками.

А потім були спогади. Спогади про перше кохання, дружбу, симпатії, і взагалі про все-все незабутнє.

Олена Приходкова.

На знімках: колишні випускники 10–А класу біля рідної школи.