Вічна пам’ять полеглим на полі бою,
Честь і слава - живим героям!

Пам’ять людська! Через велетенський швидкоплин десятиліть прориваються до тебе спогади - миттєвості найстрашнішої, найжорстокішої в історії нашого народу війни. Війни не на життя, а на смерть, війни, в якій фашизм ніс Україні довічне рабство або повне знищення нації.

22 червня 1941 року гітлерівські війська віроломно вторглися на територію СРСР, порушивши Договір про ненапад. Сто де-в’яносто дивізій Німеччини та її союзників розгорнули бойові дії вздовж західного кордону колишнього Радянського Союзу - від Баренцевого до Чорного моря. О четвертій годині ранку німецька авіація скидала бомби на Київ та інші міста України. Наші війська чинили героїчний опір. Мужньо тримали оборону захисники Брестської фортеці, Києва, Одеси, Севастополя, Ленінграда, Москви та інших міст, воїни військових округів.

Отож, 22-го червня в територіальних громадах нашого району відбулися заходи з відзначення Дня скорботи й вшанування пам’яті жертв війни в Україні.

В знак вічної скорботи і пам’яті за загиблими визволителями до пам’ятників, братських могил та пам’ятних знаків в населених пунктах району покладено квіти від представників органів державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, жителів територіальних громад району.

В церемонії вшанування пам’яті жертв війни в Україні та покладання квітів до братської могили в селищі Петровому взяли участь голова райдержадміністрації Сергій Завалій, його перший заступник Тетяна Панета, заступник голови районної ради Антоніна Іванова та Петрівський селищний голова Світлана Тилик.

Звертаючись до громади, Сергій Завалій зазначив: «Страшне слово «війна» увірвалося в життя людей. Затамувавши подих, слухали вони урядове повідомлення про напад фашистської Німеччини. Важко передати, якою трагедією для них був перший день війни. Усіх охопило пронизливо-щемливе почуття тривоги за свою Вітчизну, за життя рідних і близьких, над якими нависла смертельна небезпека. Але і в ті червневі дні всі вірили, що ворог буде розбитий, а перемога буде за нами. Історію найкривавішої в історії людства війни зафіксовано у наукових працях, архівних і музейних документах, фотографіях, плакатах воєнного і повоєнного часів, у спогадах учасників, а також відтворено у художніх, літературних творах, кінострічках. На честь героїв споруджено пам’ятники та обеліски».

- Сьогодні вже мало залишилося у живих тих, хто зі зброєю у руках захищав тоді нашу країну. З кожним роком їх невблаганно стає все менше і менше. Та всі, хто здобував Перемогу, навічно залишаться у вдячній пам’яті нащадків, а спомин про них передаватиметься з покоління в покоління, - зазначила Антоніна Іванова.

Звернулась до учасників скорботного заходу і Світлана Тилик, яка подякувала героям безсмертного подвигу, ратній звитязі рядових бійців і командирів, партизанів і підпільників, відомих воєначальників, учасників Руху Опору за межами Батьківщини, усім тим, хто в червні 1941 року піднявся на священний бій з фашизмом, а також тим, хто кував перемогу в тилу, працюючи на заводах і фабриках, у наукових установах, на ланах і фермах, хто не скорився і загинув у концентраційних таборах. Наш священний обов’язок – навіки зберегти па’ять про тих, хто відстояв перемогу в цій жахливій війні, тих, хто став жертвою смертельних жорен нацизму. Життєписи цих людей – уроки істинної мужності та патріотизму для сучасників. Сьогодні, потерпаючи від кривавої військової агресії на сході країни, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи, миру та безпеки. Кращі сини і доньки українського народу знову, зі зброєю в руках, захищають наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.

Олена Приходкова.

На знімку:місцем збору учасників скорботиних заходів став меморіальний комплекс пам”яті загиблих визволителів Петрівщини.