Спортивні новини
Минула субота уболівальниками Петрівщини очікувалася з передчуттям справжнього святкового дійства: «Інгулець» майже вирішив головне своє завдання – закріпитися в Першій лізі й на наступний чемпіонат, тож останній домашній поєдинок перед тривалим літнім відпочинком давав можливість прихильникам команди востаннє перед перервою насолодитися яскравою, майстерною грою своїх улюбленців. І перші півгодини гри з ПФК «Суми» справді подарували усім нам святковий настрій, а гол Олександра Мішуренка спричинив шквал емоцій на трибунах, адже дійсно – такі шедеври далеко не щодня можна побачити не лише в Прем’єр-лізі, а й в найсильніших європейських топ-чемпіонатах: навісну прострільну передачу наш нападник в один дотик в падінні через себе спрямував у самісінький кут дальньої від голкіпера «дев’ятки» воріт. На той момент навіть виникло враження, що поразки з розгромним рахунком сумчанам не уникнути, адже йшла ще тільки 16-та хвилина матчу, а до цього всі спроби гостей щось протиставити потужним і гострим атакам «Інгульця» виглядали доволі безпорадними. Але, як з’ясувалося надалі – на цьому свято для петрівських любителів футболу за-кінчилося, хоча що саме відбулося – пояснити складно. Вже після гри від уболівальників доводилося чути різні припущення: від того, що хтось занадто зарано став приміряти на себе лаври переможця, до того, що хтось «підняв» доволі кругленьку суму на ставках в букмекерських конторах. Чи якесь з цих припущень є справедливим? Нехай у цьому розбираються фахівці. Те ж, що побачили уболівальники – звичайною логікою пояснити неможливо: після швидко забитого м’яча наші хлопці замість того, аби дотиснути спантеличеного суперника, чомусь різко збавили оберти, все більше стали притискатися до власних воріт, і, зрештою, невдовзі сталося те, що й мало статися за таких обставин: перехопивши м’яч у центрі поля, півзахисник гостей Крапивний довгою передачею на хід Антону Савіну вивів останнього один на один з Ганєвим. Удар Савіна був бездоганним, і рахунок став 1:1. Йшла 32-га хвилина гри, тобто ми мали ще чимало часу, аби виправити становище. Але до кінця першого тайму жодних конструктивних дій у виконанні наших футболістів ми не побачили, лише сумбур та нелогічні втрати м’яча далеко на підступах до штрафного майданчика гостей. А сумчани, схоже, після забитого м’яча відчули кураж і все сміливіше та наполегливіше будували свої атакувальні дії. Якби на стадіон цієї миті потрапила якась стороння людина, що не знає ні складів команд, ні їх турнірного розташування, то, очевидно, була б переконана, що господарями тут виступають гравці в синіх футболках, вони ж, напевне, є й фаворитами в цій грі. На жаль, справді сумчани виглядали й впевненіше, й переконливіше. Тож другий м’яч, забитий ними вже в додані до першого тайму хвилини, важко назвати випадковим.
А в другому таймі гостям підіграв арбітр. Точніше, не сам арбітр, а його боковий асистент, що зафіксував неіснуюче положення поза грою. Доволі дивно, до речі, адже з тієї точки, де він перебував, було досить чітко видно, що гол, забитий Антоном Шарком, є стовідсотково «чистим». У цьому, до речі, усі бажаючі можуть пересвідчитися ще і ще раз, адже відеозапис гри є у вільному доступі в Інтернеті. Що спонукало асистента підняти прапорець: чи то вигуки представників штабу сумчан: «Вне игры!» (частина їх чомусь розмістилися якраз за спиною асистента, неподалік свого автобуса), чи то просто невисока професійна кваліфікація, адже він ще кілька разів фіксував офсайд, коли його й близько не було, однак маємо зазначити, що ця помилка виявилася такою, що вплинула на об’єктивний підсумок гри, адже вже за мить у швидкій контратаці гравці «Сум» змусили припуститися порушення правил у власному штрафному майданчику Олександра Медвєдєва, за що у ворота «Інгульця» було призначено пенальті: Олександр Яровенко впевнено встановив остаточний результат 3:1 на користь гостей.
І все ж, пояснити цього разу такий невтішний для нас результат лише суддівськими помилками, напевне, буде несправедливо. Говоритимемо відверто: у сумчан цього дня на полі було більше бажання, більше волі до перемоги, у них, як мовиться, більше «очі горіли», тоді як наш «Інгулець» виглядав блідою тінню того «Інгульця», який ми бачили ще тиждень тому в поєдинку з «Гірником-Спорт» і навіть у програному матчі з тепер уже прем’єр-лігівською “Десною». На жаль, ця поразка позбавила нас нагоди піднятися в турнірній таблиці на 12-ту сходинку, обійшовши при цьому ФК «Полтаву». Що-правда, й нижче тринадцятої сходинки ми вже в будь-якому разі не опустимося.
За тур до кінця першості визначилися щасливчики, які уже наступного сезону виступатимуть в найсильнішому вітчизняному дивізіоні – Прем’єр-лізі. Ними стали маріупольський «Іллічівець» та - вперше в своїй історії - чернігівська «Десна». Натомість справжня інтрига, завдяки перемозі «Сум» над «Інгульцем», тепер простежується внизу турнірної таблиці. Зокрема тепер три команди, що представляють обласні центри з різних кінців України: «Миколаїв», «Буковина» (Чернівці) та «Суми» мають в боротьбі між собою з’ясувати, хто з них буде змушений приєднатися до невдах – «Скали» та «Тернополя», хто отримає право позмагатися за членство в Першій лізі в перехідних матчах, а хто таки зуміє зачепитися за рятівну для себе 14-ту сходинку. Що цікаво, що двоє з названих, а саме «Суми» та «Буковина», виборюватимуть це право в очному поєдинку між собою. Причому «Суми» матимуть перевагу у вигляді власного поля та власних уболівальників. Хоча, як показує практика виступів, скажімо, нашого «Інгульця», в Першій лізі «рідні стіни» рідко стають суттєвою перевагою. Відомі, до речі, і обидва клуби – невдахи Прем’єр-ліги, які наступного сезону будуть понижені в класі, а отже ми їх зможемо побачити й на нашому стадіоні. До луцької «Волині» додався все ж таки «Дніпро», львівські «Карпати» зуміли уникнути цієї сумної участі, перегравши в останньому турі якраз «Волинь». Щоправда, з обкладеним штрафними санкціями «Дніпром» остаточно ще не ясно – чи виступатиме він у Першій лізі, чи взагалі в Другій, адже ще тривають юридичні процедури, пов’язані зі значними сумами заборгованості клубу як перед своїми колишніми гравцями, так і перед тренерами. Ось така сумна історія одного з найяскравіших ще донедавна флагманів вітчизняного футболу.
Кілька слів про виступ нашої другої команди: в Білій Церкві «Інгулець-2» мінімально з рахунком 0:1 поступився «Арсеналу-Ки-ївщині», цим самим «подарувавши» білоцерківцям можливість залишитися в професійному футболі й на наступний сезон. Очевидно невдахами Другої ліги стануть хтось із трійці «Металург» (Запоріжжя», «По-ділля» (Хмельницький) та «Суднобудівник» (Миколаїв). Втім, можливо, кількість команд, яким доведеться покинути чемпіонат, скоротиться до однієї, адже й так цього року команди виступали в дещо «обрізаному» форматі: безпосередньо перед чемпіонатом знялася з розіграшу сумська «Барса», а вже в його ході «відсіявся» херсонський «Кристал». Словом, склад учасників наступної першості, очевидно, остаточно визначиться лише після засідання виконкому ФФУ.
А для нас цієї весни, чи то пак – уже початку літа – залишається один єдиний тур, який суттєвої зміни в розташування саме наших команд уже не внесе: «Інгулець» на виїзді зустрічатиметься з київським «Арсеналом», а «Інгулець-2» у Володимирівці прийматиме івано-франківський «Тепловик-Прикарпаття». Обидві гри відбудуться одночасно, тож перед уболівальниками стоїть непростий вибір – чи добиратися до Володимирівки, аби востаннє у цьому чемпіонаті подивитися футбол «вживу», чи залишитися вдома біля екрана телевізора, аби на каналі «Х-SPORT» попереживати за першу команду. Хоча можна й скомбінувати – переглянути «живий» футбол у Володимирівці, а потім відеозапис київської зустрічі. Та що б хто не вибрав, у будь-якому разі без футбольного видовища він не залишиться. А от чи буде воно цікавим і видовищним, чи ні – залежатиме вже від наших гравців. Відтак побажаємо їм удачі, гарного відпочинку в літнє міжсезоння і хоча б трохи успішнішого наступного сезону.
Володимир Кіфенко.
