Спортивні новини

Тридцять перший тур Чемпіонату України з футболу як в Першій , так і в Другій лізі для наших команд можна вважати якщо й не особливо вдалим, то, як мінімум, цілком прийнятним. Принаймні, необхідні для більш-менш спокійного самопочуття, визначеного задовільним становищем команд в турнірних таблицях, очки взяли, тож уже зараз можемо подумки дякувати нашим футболістам і тренерам за цікаве видовище, яке ми могли спостерігати впродовж усього року. Звичайно, теоретично, за три тури до кінця першості наша перша команда ще може опинитися якщо й не в зоні вильоту, то принаймні в зоні перехідних матчів. Однак, говоритимемо відверто -це досить малоймовірно, адже для цього в тих матчах, що залишилися, нам довелося б не взяти жодного очка, а нашим прямим конкурентам навпаки – перемогти у всіх заключних іграх. Тож своє завдання на сезон «Інгулець» виконав. Безумовно, хотілося б, аби команда посіла якомога вище місце, проте, напевне, особливої різниці в тому, чи це буде одинадцята сходинка, чи, як на сьогодні, - тринадцята, - немає. Приємно, що у весняній частині першості (якби можна було не враховувати показники провального першого кола), «Інгулець» упевнено перебував би в десятці, чи навіть у сімці найкращих команд. Тобто темп, узятий навесні, не може нас не тішити і з нетерпінням чекати вже сезону наступного.

Свій останній матч зі стрийською «Скалою» інгульчани також провели на мажорній ноті, здобувши вже на останній секунді гри таку важливу для нас перемогу, яка дозволить прихильникам команди дещо спокійніше чекати завершення чемпіонату. Хоча сказати, що поєдинок з одними із невдах чемпіонату видався для нас легким – не доводиться. За відчутної ігрової і територіальної переваги на полі нашим гравцям ніяк не вдавалося зламати опір суперника. Більше того – господарі поля, які втратили вже всі, навіть теоретичні шанси на те, щоб залишитися в Першій лізі, грали розкуто, невимушено, як мовиться - в своє задоволення, тож кілька разів «ловили» нас на гострих контратаках, які могли завершитися взяттям воріт «Інгульця». В окремих цих епізодах нас виручав надійно провівший гру Геннадій Ганєв, а ще в деяких -просто везіння. Що ж, не завжди везіння повинне допомагати лише нашим супротивникам, цього разу Фортуна виявилася прихильною саме до нас: вже за лічені хвилини до фінального свистка, коли, здавалося, все йде до нульової нічиєї, Віталій Рябушко «заробив» перспективний штрафний удар, буквально в метрі від лінії штрафного майданчика. Стрияни досить довго і ретельно вибудовували «стінку», однак завадити точному удару Артема Прошенка вона не змогла. Як здалося, певної помилки припустився і голкіпер «Скали» Олег Білик, хоча, в цілому, він провів цей матч непогано. Отож рахунок 1:0 на нашу користь. «Інгулець» після цієї гри набрав 35 очок, відірвавшись від найближчого переслідувача – «Буковини» на 3 очки. Наступним поєдинком, який, очевидно для нас буде дуже непростим, стане домашня гра з го-рішнеплавненським «Гірником-Спорт». Слід мати на увазі, що «гірники» весняну частину, після того, як до керма команди прийшов дуже досвідчений і авторитетний тренер Сергій Пучков, провели ще ус-пішніше і переконливіше, ніж «Інгулець». Скажімо, за підсумками осінньої частини чемпіонату горішнеплавненці були нижче за нас на дві сходинки, а перше коло взагалі завершили на передостанньому місці. А потім команда, отримавши нового наставника, провела кілька потужних, а головне – результативних матчів (у тому числі й з «Інгульцем», перегравши наших хлопців на своєму полі з рахунком 3:1), і тепер навпаки – ми відстаємо від гірників на дві сходинки. Більше того – навіть перемога над «Гірником-Спорт» не дозволить нам його наздогнати, хіба що наблизитися впритул. І все ж, хотілося б перемогти: по-перше, аби підрівняти статистику особистих зустрічей, а по-друге – як знати, можливо, два завершальних тури чемпіонату дозволять таки нам знову обійти географічних сусідів?

А от в домашньому поєдинку «Інгульця-2» з вінницькою «Нивою» уболівальники забитих м’ячів не побачили. Разом з тим, на жаль, не побачили й яскравої, видовищної гри. Обидві команди, передусім, переймалися тим, як би не пропустити м’яч у власні ворота, що, зрештою, їм і вдалося. Однак в атаці обидві не були ні гострими, ні вигадливими. Коли в окремих епізодах, здавалося, команди починають «розганяти» гру до більш-менш пристойного темпу, так само швидко все стихало, з обох сторін спостерігалося чимало технічного браку, прикрих втрат м’яча. Тож кінцевий «нульовий» результат, очевидно, слід вважа-ти цілком логічним і об’єктивним. У нашій команді чудовими індивідуальними діями відзначилися Максим Гурідов (уже не вперше!), Дмитро Сидоренко, Валерій Коверник та епізодично Олексій Красов. Однак футбол – гра командна, а от злагодженої, відбалансованої командної гри, на наш суб’єктивний погляд, на жаль, цього дня ми не побачили. Втім – хоч не програли, й на тому спасибі. Наступний тур наша команда пропускає (через непарну кількість команд в чемпіонаті Другої ліги), тож ми всі зосереджуємося на під-тримці головної команди. А отже чекаємо вас на стадіоні найближчого понеділка, адже активна болільницька підтримка є одним з чинників, що можуть також посприяти в досягненні потрібного результату. Удачі й неупередженого арбітражу нашим хлопцям, а уболівальникам – гарного видовища і моральної втіхи!

Положення команд (станом на 20.04)

Перша ліга

Друга ліга

Володимир Кіфенко.

На знімку: в атаці «Інгулець-2».