Уродженець Ганнівки Іван Федорович Бондар ще з 1983 року працював на Петрівському кар’єрі, звідкілля і пішов на заслужений відпочинок.

Колеги по роботі поважали його за високий професіоналізм і надійність, за чимало інших суто людських якостей. Але небагато хто знав, що Іван Федорович ще з юних років відчував прихильність до поетичного слова, сам інколи писав вірші, присвячуючи їх своїм рідним та близьким.

Цього разу Іван Федорович люб’язно погодився поділитися своїми творами з читачами районки, тож пропонуємо їх на розсуд наших читачів.

Петрівському селищному голові Світлані Тилик присвячую

Ой, як довго чекало Петрове,
Поки зійде над нами зоря,
І засяє тим світлом здоровим,
Що горить, але не догоря!

Що не спалах – то міст чи дорога,
Що не спалах – то радість душі.
Дай Вам сили й здоров’я від Бога,
Що не мали ніколи мужі.

Що ж, мовчать тепер ті лицеміри,
Бо забиті брехнею роти,
Й хоч набиті грошвою без міри,
Та ніхто не досяг з них мети.

Бог із ними… Хай мають і «мліють»,
Та, як мовиться, «Бог не теля».
Люди наші усе розуміють,
А Він бачить усе іздаля.

Ну, а Вам ми бажаєм удачі,
І щасливих хвилин від душі.
Хай Ваш недруг з досади заплаче,
Щирі ж друзі - присвятять вірші.

Хай на радість зростають онуки,
І життя нехай буде, як мед.
Беріть селище Ви в свої руки,
Й буде повним місцевий бюджет.

* * *

Лебеді на річці,
Лебеді в полоні,
Місяцем освітлені,
Ніби на долоні.

Заніміла річка,
Лебеді кружляють,
Нема їм рятунку -
Вони й не шукають.

Бог їх не покине,
Бо то Божа птиця,
Що лебідь, що люди,
Яка тут різниця?

Петрівщина рідна,
Будь благословенна,
Будь душею чиста,
Полями зелена.

Май завжди багатство,
Я тобі бажаю, І в садах і в полі,
Доброго врожаю.

З Новим роком, рідні,
Миру в кожну хату,
Щаслива дитина -
То щаслива й мати.

Іван Бондар