19 січня Свята Православна Церква святкує Хрещення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, або Богоявлення. Це велике двунадесяте неперехідне свято. Свято Хрещення Господнього – одне із самих древніх свят християнської Церкви. Його встановлення відноситься ще до апостольських часів. Древня назва свята - „ТЕОФАНІЯ”, що означає Богоявлення.
Чому ж цей день називається Богоявленням? Тому що Христос став відомим для всіх не тоді, коли Він народився, а коли хрестився. Про це говорить Іоанн Хреститель: „Серед вас стоїть Той, Якого ви не знаєте” (Ін.1, 33). „І я, - говорить він, - не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: на кому побачиш Духа, Який сходить і перебуває на Ньому, Той хреститиме Духом Святим” (Ін.1, 33).
Хрещення Іоанна Хрестителя було символічним і означало те, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, яка покаялася і увірувала в Христа, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іоанн виголошував: „За мною іде Сильніший за мене, у Якого я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його; я хрещу вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим” (Мк. 1, 7-8).
Тридцять років Ісус Христос жив у Назареті зі Своєю Пречистою Матір’ю, Дівою Марією, і старцем Йосифом. Коли ж Йому виповнилося тридцять років, Він прийшов із Назарета на Йордан, щоб хреститися від Іоанна. Бог відкрив Іоанну, що це не простий чоловік, а Син Божий, через те Іоанн відмовлявся хрестити Ісуса Христа, кажучи Йому: „Мені належить хреститися від Тебе; а Ти хочеш, щоб я хрестив Тебе”. Ісус відповів: „Не стримуй! Ми повині виконати все, що повелів Бог”.
„І сталося у ті дні, прийшов Ісус із Назарету Галілейського і хрестився від Іоанна в Йордані. І коли виходив з води, зараз же побачив Іоанн небеса, що розкривалися, і Духа, Який сходив на Нього, мов голуб. І голос був з небес: Ти Син Мій Улюблений, в Якому Моє Благовоління” (Мк. 1, 9-11). Про це свідчать всі чотири Євангелія.
Після хрещення Христа хрещення для людей - це не просто символ очищення. Тут Ісус явив Себе світу як Христос, Син Божий. („Месія” по-єврейськи – те ж саме, що по-грецьки „Христос”, тобто „Помазанник Божий”). Богоявлення відкрило нам велику Божественну таємницю Святої Трійці. Тепер кожен, хто охрещується, стає причасником цієї таємниці. Хрещення – це початок відновлення першопочаткового образу Божого в занепалій людині. Велика таємниця, що звершується в хрещенні, не відразу досягає наш розум. Хрещення робить нас єдиними з Христом, начебто прививає нас до Нього. Під час хрещення у воді, джерелі нового життя, людина помирає для гріха і воскресає для Бога. Але щоб дійсно набути цей образ, потрібно працювати над собою все життя.
У пам’ять про те, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, в цей день звершується водосвяття: напередодні свята Богоявлення 18-го січня вода освячується в храмах після ве-чірнього богослужіння, і на протязі всього дня дотримується строгий піст. А в сам день свята освячення води здійснюється по завершенні Літургії. Слід зауважити, що, маючи народні назви «вечірня вода» або «ранішня вода» - різниці між ними ніякої немає! Для освячення води віруюча людина приходить до храму і там своїми думками звертається до Господа, дякуючи, просячи, прославляючи Його. Тільки після чого освячує воду для своєї домівки.
Чудодійних дій святої води сподобляються лише ті, хто споживає її з живою вірою в обітниці Божі і силу молитви Святої Церкви, ті, які мають чисте і щире бажання змінити життя, покаятися і спастися. Хрещенська вода – це святиня, яка має бути в домі кожного православного християнина. ЇЇ дбайливо зберігають біля святих ікон. Хрещенська вода, як і Святе Причастя, приймається віруючими тільки натщесерце.
Є традиція виходити до водойми, яка є прообразом річки Йордану. Після Літургії та освячення води в храмах свого міста чи селища, всі бажаючі сміливці можуть тричі пірнути у святі води річки чи ставу. Хоча це не є правилом, а більше приємним доповненням до свята. Головне це робити з вірою та на тверезу голову. Вода для домівок біля річки не освячується, це є неповага до Богоявлення та Дому Божого, оскільки всі освячують її в церкві після спільної молитви. А ще це є проявом ліності і хитрості отримати святиню без храмової молитви та власного труда. Слід робити все вчасно та за святими традиціями, і пам’ятати про духовний смисл та історію цього великого дня.
Підготував благочинний храмів Петрівського району протоієрей Дмитро Городецький
