Його відставка здивувала всю футбольну Україну. Сергієві Лавриненку вдалося не просто створити класну команду в Кропивницькому, а й вивести її до елітного дивізіону. Однак в Лізі Парі-Матч «Зірка» під керівництвом легенди клубу провела лише чотири матчі. Для Сергія Дмитровича той удар виявився болісним, однак час лікує всі рани. 
Наприкінці серпня Лавриненко очолив «Інгулець». Один з наймолодших професійних клубів України ставить перед собою амбітні плани. Зрештою, як і його новий тренер. Про роботу в містечку на Кіровоградщині, майбутнє «Інгульця», і, звичайно, про минуле самого Лавриненка у Кропивницькому наставник розповів у інтерв’ю ПРО ФУТБОЛу. 

- Сергію Дмитровичу, український футбол пішов на зимові канікули. Ваш «Інгулець» - не виняток.
- Якщо футболісти в прямому розумінні у цей час відпочивають, то для тренера це гаряча пора. На сьогоднішній день нами ведеться активна трансферна діяльність. По-перше, з багатьма футболістами з моєї ініціативи було розірвано контракти, адже не всі гравці «Інгульця» відповідали рівню першої ліги. Моє основне завдання на час відпустки – добре укомплектувати команду. Практично протягом всього дня проводжу переговори щодо поповнення команди. Крім того, відбувається збір інформації, перегляд відеонарізок. 
- Який план підготовки команди до другої частини чемпіонату?
- Команда повертається з відпустки 16 січня. Відбудеться медогляд, перший збір… Один з основних зборів плануємо провести у Туреччині. Фінансова база клубу є стабільною, тому президент запевнив, що закордонна поїздка таки відбудеться. 
- «Інгулець» є одним з наймолодших клубів другого за рангом дивізіону…
- Справді, наш клуб є дуже молодим – його було засновано лише у 2013-му році. Однак у нас вже багато зроблено – класна інфраструктура, зокрема, тренувальне поле хорошої якості, два штучних поля нового покоління. Плюс стадіон, на якому ми безпосередньо проводимо свої офіційні матчі. Не впевнений, що всі клуби першої ліги мають у своєму розпорядженні чотири поля. Крім того, у нас є розвиток. Президент Олександр Поворознюк докладає зусиль для того, щоб найближчим часом було здано в експлуатацію спортивний комплекс з басейном і сауною. Мабуть, через півроку все буде готово.
- Така ситуація є доволі дивною, оскільки, за винятком «Колоса» з Ковалівки, селище Петрове, яке «Інгулець» представляє і у якому проживає приблизно 8 тисяч осіб, є другим представником з найменшою кількістю населення у першій лізі. Чим особливе містечко Петрове?
- Це сільськогосподарський район, тут живуть люди, які займаються аграрними роботами, сільським господарством. Ми завжди відчуваємо вдома хорошу підтримку. Для місцевих мешканців це справжнє свято. Тут не так вже й багато дозвілля, тому матчі «Інгульця» викликають серйозний інтерес у жителів Петрового.
- Як виглядає місцевий колорит Петрового і чи впізнають вас на вулицях селища?
- Весь ажіотаж ще попереду, адже результати поки не є найкращими. Коли команда виходила з другої ліги в першу, то футбольний бум мав місце. В першій лізі поки важко боротися з тим складом, але я впевнений, що радісні моменти у команди і вболівальників ще попереду.
- Для того, щоб повноцінно боротися за виконання поставлених високих завдань керівництвом, яка саме кількість новачків потрібна «Інгульцю»?
- Ми хочемо створити конкуренцію на кожній позиції. Чи вийде у нас? Якщо ми підпишемо 8-9 нових гравців, то вважатиму, що ми добре підсилилися. Хочемо зігратися у другій половині сезону, а в наступному чемпіонаті ставити максимальні завдання. Ведемо переговори також з гравцями, які мають досвід виступів у елітному дивізіоні.
- Де саме базується «Інгулець»?
- Команда живе поруч з Петровим на відстані 10-ти кілометрів. База знаходиться у селищі Володимирівка. Вона складається з двох корпусів. У другій лізі виступає «Інгулець-2», тому один корпус відведено їм, інший – головній команді. Тут комфортні умови, адже поруч є тренувальні поля, тренажерний зал. Все знаходиться на відстані кількох метрів. Все це побудував президент клубу Олександр Поворознюк за власні кошти. Постійно триває процес модернізації.
- Чи є в «Інгульці» місцеві виконавці?
- На жаль, поки жодного немає. Клуб є дуже молодим, як ми вже згадували, тому часу на підготовку власних вихованців не так вже й багато. Проте у нас є дитячі групи і, думаю, найближчим часом ми матимемо плоди роботи.
- Зате в «Інгульці» грає нігерієць Келвін Нвамора. В Україні він вже не перший рік, але чи повністю звик він до місцевого стилю життя?
- Справді Келвін вже має досвід виступів в інших українських командах і живе тут останні 5-6 років. Йому важко, але процес адаптації він пройшов. Перший сніг він побачив давно, тому не думаю, що нігерійця вже чимось здивуєш. В кількох матчах він допоміг нам здобути потрібний результат. Келвін є дуже цікавим гравцем, до якого потрібен особливий підхід. Все зале-жить лише від нього – якщо і надалі так працюватиме, то виросте у сильного футболіста. Разом з ним ростиме і команда. Хочемо створити конкуренцію для нашого легіонера в лінії атаки.
- Не так давно президент клубу казав, що вірить у те, що «Інгулець» вийде з Лавриненком у Прем’єр-лігу.
- Знаючи Олександра Григоровича, його енергію і запал, він своєї цілі досягне. Буде це з Лавриненком чи без, але «Інгулець» гратиме в елітному дивізіоні. Від енергії Поворознюка можна місто освітлювати. Це ціле-спрямована людина, яка вкладає власні кошти у футбол, любить його і живе ним 24 години на добу. Всі цілі для нього досяжні. Президент хоче збудувати стадіон європейського зразка, хоч і невеликий, але він відповідатиме всім вимогам Прем’єр-ліги і УЄФА. Не сумніваюся, що він втілить це в життя. Я б дуже хотів і надалі працювати з такою людиною, мені зрозумілі його цілі. Коли в людини футбол на першому місці, а вже тоді йде бізнес та інші справи, то це викликає лише захоплення.
- Ви часто спілкуєтеся з президентом?
- В будь-який час дня і ночі Олександр Григорович може зателефонувати і запитати щось про футбол, висловити свою думку. Напевно, небагато таких людей, які живуть футболом  цілодобово.
- У вашій кар’єрі був досвід тренерства у найсильнішому дивізіоні. Не можу не поцікавитися, наскільки уважно ви слідкуєте за «Зіркою», яку можна назвати для вас рідною командою?
- Безперечно, за цією командою в УПЛ слідкую найбільше. По-перше, клуб справді рідний для мене – там я формувався, як футболіст, а ще працював у якості тренера. У мене в Кропивницькому багато друзів – там залишилося чимало хлопців, з якими я пролив не одну краплю крові і поту. Мені «Зірка» зовсім не байдужа, і я цікавлюся її виступами.

- Нещодавно команду прийняв Роман Монарьов. Часу у нього було небагато, але які враження від його перших кроків на тренерському містку?
- Знайомий з Романом дуже давно, ще з часів, коли ми були футболістами. Результати оцінювати важко, але вже помітно, що він змінив тактичну схему, хоче виробити свій стиль. Він команду у міжсезоння не готував, тому «Зірці» потрібен збір, комплектація новими гравцями. Я у схожій ситуації в «Інгульці», оскільки прийняв команду в ході чемпіонату.
- Монарьов тренує «Зірку» не так давно, зате пройшло вже багато часу з того моменту, як ви залишили Кропивницький. Тому у вас була нагода все проаналізувати, і емоції вляглися. Чи залишилася у вас образа?
- Першочергово, коли все це відбулося, образи, мабуть, не було, але момент видався неприємним для мене. Не сам факт звільнення, а те, як воно відбувалося. Тренерів звільняють – в цьому нічого надзвичайного. Рішення приймає президент. У мене так вийшло, що я тільки продовжив контракт, а через два тижні мене звільнили. Сам той процес був неприємним. Це бачення президента, він хотів щось змінити, можливо, його не влаштовували певні моменти. Може, це був новий виклик для нього. Це його гроші, тому не коректно говорити, правильне це рішення чи ні.
-Яким є ваше ставлення до тренера, що змінив вас – аргентинця Даріо Друді?
- У мене майже не було часу, щоб проаналізувати його роботу. Тренувального процесу я не бачив. Тому я б не хотів оцінювати його роботу. Зрештою, робити це варто не мені, а президентові клубу. Якщо він пішов, то, відповідно, не все влаштовувало.
- Вас здивувало те, що він так швидко залишив «Зірку»?
- В принципі, ні. На підсвідомому рівні розумів, що існують певні причини, і це було питанням часу.

Любомир КУЗЬМЯК
Сайт «Про футбол»