На початку листопада у районній державній адміністрації відбувся цикл співбесід керівників району з очільниками місцевих територіальних громад, на яких здійснювався аналіз виконання програм соціально-економічного розвитку підзвітних територій за січень-жовтень поточного року, вносилися корективи і уточнення щодо виконання запланованого до закінчення року календарного та заслуховувалися орієнтовні плани на наступний, 2017 рік.
У розмові також взяли участь керівники структурних підрозділів райдержадміністрації, значну частину повноважень яких їм доводиться здійснювати у співпраці з органами місцевого самоврядування. Десь така співпраця налагоджена краще, а десь сільським та селищним головам вказували на необхідність її поліпшити в тому чи іншому напрямку, але головний висновок від почутого і побаченого – загалом розуміння того, що будь-які питання краще вирішувати спільними зусиллями, існує, до того ж, нерідко, воно супроводжується усвідомленням обох сторін діалогу до ще більшого зміцнення і поглиблення.
Власне, сама процедура такого спілкування, здається, була дуже корисною, адже дає можливість усебічно відстежити наявні в кожній територіальній громаді проблеми, підказати шляхи їх вирішення, а в разі потреби – надати й предметну допомогу (і не лише консультативну). Не знаю, чи проводилися раніше подібні заходи (ра-йонку цього разу на таку співбесіду запросили вперше), однак побачене дійсно приємно вразило: очевидно, в нормальній громаді, в сучасному суспільстві так і має бути – щоб будь-які питання, розв’язання яких має безпосередній стосунок до вирішення проблем життєдіяльності усієї громади, вирішувалися колегіально, з урахуванням побажань, рекомендацій і, можливо, чийогось уже набутого практичного досвіду у вирішенні різнопланових проблем усіх, зацікавлених в належному рівні функціонування територій, структур.
Причому, сказане стосується не лише «молодих» сільських та селищних голів, тих, що обрані на свою посаду вперше і не мають ще достатнього досвіду. Траплялося, що якийсь, доволі нескладний і логічний алгоритм для розв’язання тієї чи іншої проблеми підказували і сільським головам, що мають за своїми плечима не лише значний досвід роботи, а й цілком достойний арсенал здобутків і досягнень. Ось, скажімо, однією з проблемних ділянок для більшості сільських голів є робота з оформленням документів на отримання субсидії. Серед тих, хто має право на субсидію, більше того – без субсидії просто не зможе повноцінно існувати в нашому непростому сьогоденні, майже усі пен-сіонери району. Водночас, пенсіонери, які зараз у сільській місцевості становлять переважаючу біль-шість населення, на жаль, далеко не завжди в змозі оформити належним чином документи для її отримання. Звичайно, на допомогу приходять і сільські голови, і працівники сільських рад, але ж це відриває від основної роботи. «Як з цим бути?» - бідкається Ганнівський сільський голова Ніна Цапенко. Невипадково згадав саме цей епізод, адже він став яскравим прикладом колективного вирішення проблеми. «Чому б Вам не залучити до виконання цієї роботи окремого працівника, оформивши його через районний Центр зайнятості як для виконання громадських робіт? – запропонував голова райдержадміністрації Сергій Завалій. – Як відомо, Центр зайнятості наділений повноваженнями виконувати такі роботи на оплатній основі, делегованими йому державою. Але чомусь у більшості з нас вкорінився в свідомості стереотип, що громадські роботи – це виключно фізична, некваліфікована праця по благоустрою території. Але ж оформлення документів для тих громадян, хто не в змозі зробити це самотужки – також є не менш, а, можливо, й більш важливою ділянкою громадських робіт.» 
До речі, не виключено, що цією порадою зможуть скористатися не лише ганнівці, а й представники багатьох інших територіальних громад, адже проблема ця є актуальною для більшості з них.
Що ще впало у вічі? Передусім, стало помітним, що сьогодні місцеві територіальні громади отримали значно більше фінансових можливостей для ефективного здійснення власних управлінських функцій, передусім через зміни в бюджетній політиці держави, завдяки якій значна кількість податків тепер залишаються на місцях. А отже громади, нарешті, отримали можливість самостійно визначати пріоритети власного розвитку, а не, звертаючись до центральної влади, як мовиться, «з простягненою рукою», сподіватися, що щось «просиплеться» крізь владні пригорщі. Недарма ж бо самі сільські голови ще донедавна головними атрибутами здійснення своїх владних повноважень жартівливо називали «прапор, печатку і… язик». Сьогодні ж сільські голови вже відчутно самостійніші, фінансово незалежніші фігури. Тепер уже, нерідко, представники районної, а то й обласної влади звертаються до них за допомогою, коли слід вирішувати питання загальнорайонного чи загальнообласного значення. А відтак і темпи вирішення найгостріших соціально-економічних проблем у кожній громаді стали відчутно помітнішими. Звичайно, розв’язання цих проблем залежить ще й від того, наскільки місцева влада спроможна ефективно розпорядитися отриманим фінансовим ресурсом. Та й можливості і обсяги цього ресурсу у всіх досить різні. Ска-жімо, увесь річний бюджет тієї ж Водянської чи Іванівської сільських рад у кілька разів менший, ніж лише сума боргу, накопиченого за кілька попередніх років перед енергопостачальними компаніями, що забезпечували безперебійну роботу Петрівських водозабірної станції та станції очищення стічних вод і яку тепер доведеться відшкодовувати нинішньому складу Петрівської селищної ради. Однак, якщо взяти суму коштів, використаних на здійснення заходів по соціально-економічному розвитку території, і розділити її на кількість мешканців, що проживають на цій території, то виходить, що в розрахунку на одну особу в тій же Водянській сільській раді вона виявляється однією з найбільших. Причому, незважаючи на те, що Водянським сільським головою Оксану Гончаренко обрано вперше (до того вона не мала ще досвіду управ-лінської роботи на такому рівні), молодий голова своєю діяльністю охопила практично усі сегменти життєдіяльності і майже на усіх напрямках домоглася відчутних результатів, за що була удостоєна добрих і теплих слів від, практично, усіх учасників обговорення. Зокрема, на її готовність до продуктивної і результативної співпраці вказали начальник фінуправління райдержадміністрації Галина Овдій, начальники відділів освіти Григорій Москалець та культури Наталія Подкопаєва, їх підтримали і решта учасників обговорення.
Водночас, як мовиться, не завжди і не в усьому су-б”єкти співбесіди доходили консенсусу. Скажімо, на загальному тлі позитивних оцінок, визначених майже усіма учасниками обговорення Богданівській сільській раді та її голові Сергію Доцяку, певним дисонансом прозвучала інформація головного лікаря КЗ «Центр первинної медико-санітарної допомоги Геннадія Кіма щодо відсутності порозуміння між ним та сільським головою стосовно перспектив діяльності місцевого фельдшерсько-акушерського пункту. А начальник управління соцзахисту населення Валентина Сибіра зазначила, що на території, підпорядкованій Богданівській сільській раді середній рівень заробітної плати є одним з найнижчих у районі. Тож сільському голові запропоновано докласти зусиль (зокрема спілкуючись і переконуючи місцевих сільгосптоваровиробників), аби змінити стан речей на краще, так як це диктують вимоги сьогодення. В ході наступного обговорення начальник відділу освіти райдержадміністрації Григорій Москалець та Петрівський селищний голова Світлана Тилик не дійшли порозуміння в питанні організації безкоштовного харчування для учнів Пет-рівської ЗШ І ступеня. На перший погляд, позиція і аргументація обох сторін не позбавлена логіки, однак категорично акцентувати увагу на тій чи іншій точці зору не станемо, адже предмет дискусії, безперечно, вимагає більш ретельного і глибокого дослідження, причому, бажано, людьми, здатними дати висловленим зауваженням компетентну фахову оцінку. Можливо, спробуємо детальніше дослідити витоки цієї проблеми згодом, тоді й повернемося до неї в одній з наступних публікацій. Поки що ж на поверхні лежить наступний висновок: дійсно, бажано, що усі учні молодшої ланки мали можливість повноцінно харчуватися, адже саме в цьому віці закладається фундамент здоров’я кожної людини на усе життя. Але й важливо також, щоб це харчування було достатньо калорійним, в параметрах рекомендованих дієтологами вимог до дитячого харчування. Водночас, зрозуміло, що щоденне харчування школярів в усі часи (навіть у більш соціально успішні) ніколи не виходило за межі «бюджетного» ва-ріанту, тож і на особливі «делікатеси» розраховувати не варто. А чи буде знайдено розумний компроміс? Поки що питання залишається відкритим.
Підводячи підсумок побачених співбесід, маю зазначити, що запропонований формат взаємодії різних щаблів влади виявився, безумовно, корисним і, ефективним. До такої думки дійшли й безпосередні учасники обговорення. Тож підсумовуючи результати цієї роботи, Сергій Завалій висловив вдячність усім її учасникам, зазначивши, що наступним етапом стане розгляд виконання районної програми соціально-економічного розвитку, а далі – робота над бюджетом уже наступного, 2017 року, який у нас, уже традиційно, знову очікується дуже непростим.
Доповнила заключне слово голови райдержадміністрації його колега – голова районної ради Тамара Сакара, яка висловила думку, що збиратися у такому форматі бажано частіше, і розмови мають бути відвертішими, аби усі наявні проблеми були помітнішими. Тоді їх і ефективно вирішувати буде легше, а не лише згладжувати чи відкладати на невизначений час.
Володимир Кіфенко.
На знімках: про виконання програми соціально-економічного розвитку Ганнівської територіальної громади доповідають Ганнівський сільський голова Ніна Цапенко та головний бухгалтер Тетяна Ліщук; учасники співбесіди за роботою.
