Дві нічиї з різним емоційним наповненням

У звітному одинадцятому турі обидва поєдинки за участі наших команд як у першій, так і другій лігах, переможця не виявили. Однак, якщо в одному випадку цей результат, точніше – не сам результат, а продемонстрована нашою командою якість гри викликає обережний оптимізм, то в іншому – ставить ряд питань, на які поки що відповідь знайти важко.
Розпочнемо з поєдинку в Ковалівці, де свій іспит в поєдинку з одним із лідерів ліги – місцевим «Колосом» тримали футболісти нашої першої команди. Ще в поперед-ньому нашому репортажі, коментуючи вдалий результат домашньої гри з «Тернополем», ми відмічали, що в грі «Інгульця», нарешті, знову з’явилися доволі яскраві елементи цікавої комбінаційної атакуючої гри, такої, якої нам усім не вистачало на початку поточного сезону. Але якщо тоді йшлося про ці якості, продемонстровані у грі з аутсайдером чемпіонату, то зараз потрібно було доводити невипадковість такої тенденції в поєдинку з одним із фаворитів, командою, що йде в чільній групі, та ще й на її полі. І, до втіхи наших уболівальників, - ми знову не поступилися «Колосу»: ні за рахунком, ні за якістю гри. Більше того – ана-лізуючи, як відбувався її перебіг, можемо стверджувати, що такий підсумок є значно більш втішним для «Колоса», аніж для «Інгульця», адже дії наших гравців в атаці були більш гострими і більш небезпечними, тож якби не впевнена і надійна гра голкіпера господарів, наша команда таки б вирвала перемогу.

Цього дня на полі в зеленій формі ми побачили справжню команду, де всі її члени були немовби єдиним цілим, відчуваючи один одного і допомагаючи розкритися здібностями одне одного. Несподівано яскраво заграв грузинський легіонер «Інгульця» Ніка Сітчінава, якого в попередніх іграх, говоритимемо відверто, було не особливо помітно. Однак цього разу він довів, що тренер довіряє йому місце в основному складі недарма, адже своїми гострими проходами по правому флангу він просто затерзав лінію захисту господарів. Та й обидва забиті м’ячі у ворота «Колоса» Ніка може з повним правом занести у свій актив: перший гол у ворота господарів наш нападник провів уже на 24-й хвилині гри, майстерно перекинувши м’яч через гол-кіпера, коли той вийшов назустріч, аби перервати швидкий прорив «Інгульця». На дванадцятій хвилині господарі зуміли відігратися, але не встигли оператори відеотрансляції ще насолодитися повтором забитого господарями м’яча, як «Інгулець» знову повів перед. Причому знову значна частка заслуги в цьому саме грузинського легіонера. Прийнявши м’яч неподалік від кута штрафного майданчика, Сітчінава блискавкою увірвався в нього, причому захисники «Колоса», відчуваючи загрозу, вже відверто двічі поспіль чіпляли його за ноги, очевидно розуміючи, що призначити пенальті у ворота господарів арбітр навряд чи зважиться. Водночас мужній грузин не став падати, як би це на його місці зробили б, мабуть, не менше 95% нападаючих, а таки примудрився не лише встояти, продираючись крізь частокіл ніг, а ще й виконати ідеальну за точністю прострільну передачу якраз на голову Микиті Жукову, на удар впритул якого голкіпер просто не зміг зреагувати. Отже перша половина гри з рахунком 2:1 завершилась на користь «Інгульця». На жаль, у другому таймі нам відверто не пощастило: «Інгулець» виглядав ще більш переконливо, але, водночас, «Колос», зумівши в одній з небагатьох своїх атак (якщо взагалі не єдиній) – зі стандартного положення зрівняти рахунок, як говориться, «відскочив». Нічийному підсумку господарі мають завдячувати шаленому везінню та ще феноменальній майстерності свого голкіпера Василя Литвиненка. Тож, звичайно, трохи сумно, що не змогли дотиснути «Колос». Але лише трохи, адже головне, що ми побачили цього дня в Ковалівці, це те, що «Інгулець» знову стає потужною нестримною командою, яка здатна на рівних протистояти будь-якому суперникові. А значить, попри деякі проблемні моменти з комплектацією, про які ми говорили раніше, Сергію Лавриненку, здається, таки вдалося розпочати будівництво боєздатного колективу, з гідними чемпіонськими амбіціями.
А от друга команда у Володимирівці своєю нульовою нічиєю дещо розчарувала. І хоч її головний тренер Андрій Кононенко й заявив у післяматчевому аналізі, що задоволений змістом гри своїх підопічних, однак така його оцінка викликає певні сумніви. І справа не лише в тому, що домашню нічию одному з лідерів першості навряд чи можна вважати аж занадто успішним досягненням. Більше засмучує те, що вже з самого початку було помітно, що наші хлопці значно потужніше виглядають від своїх опонентів і в індивідуальній майстерності, і в комбінаційній грі. А от втілити цю свою перевагу в позитивний результат не зуміли. І якщо перша половина гри справляла враження, що гол ось-ось назріває, здавалося – ще трохи, і непоступливий «Мир» буде дотиснуто, то в другій половині гостроти з нашого боку стало значно менше. Футболісти з Горностаївки почали досить відверто і досить успішно грати на утримання рахунку, водночас час від часу не полишаючи спроб спіймати наших хлопців на контратаці. Коли ж пролунав фінальний свисток – наш колишній тренер (нинішній наставник «Миру») Віктор Богатир не приховував свого задоволення: схоже, що нічия – це був саме той результат, на який гості сподівалися і якого вони домоглися. Чи може влаштовувати нас нічийний підсумок гри так само, як він влаштовує наших суперників? Звичайно, що ні.
Тим більше, що якщо перший тайм нас порадував хоч яскравою видовищною грою, то в другому наші хлопці вже майже жодної гостроти біля воріт суперників не створили. Було, можливо, пару якихось напівмоментів, але реальної загрози воротам гостей вони так і не спричинили.
Уже наступний тур, який відбудеться першого жовтня, може значно підняти нам настрій, адже в обох поєдинках нам протистоятимуть команди, які нам цілком по силах. «Інгулець» прийматиме на стадіоні в Петровому краматорський «Авангард», який поки що випереджає нас лише на одне очко, перебуваючи на одну сходинку вище в турнірній таблиці. «Інгулець-2» ж вирушить до Хмельницького, де зустрінеться з аутсайдером другої ліги – місцевим «Поділлям». Всі прогнози і передбачення начебто свідчать на нашу користь, але ж не забуваймо, скільки очок у минулому сезоні «Інгулець» розгубив саме в поєдинках з аутсайдерами. Хочеться вірити, що з цієї прикрої для нас тенденції вже зроблено необхідні висновки. Тож удачі нашим футболістам, а нам усім – задоволення від їх змістовної і бойової гри.

Володимир Кіфенко.

На знімку: в атаці Ніка Сітчінава.

Чемпіонат першої ліги 

Турнiрне становище команд
на 26 вересня 2016 року

Чемпіонат другої ліги

Турнiрне становище команд на 26 вересня 2016 року