Стволи і ножі з дамаської сталі

Не буду стверджувати категорично, але, на мою думку, – перші ножі і стволи з дамаської сталі були виготовлені на Близькому Сході. І, можливо, не останню роль у такій назві зіграла назва міста Дамаск. Але це тільки одна з версій, яка може бути помилковою. Тож відстоювати її не буду.
Як же кувався дамаск? Все, звичайно, робилося на той час вручну. Умільці – ковалі виковували прути з декількох сортів сталі, потім скручували їх, розковували, зварюючи у горні, потім знову кована стрічка перекручувалась, знову розковувалась. І так декілька разів. Чим більше було сортів сталі, тим багатшим був букет дамаску, тим дорожче він коштував. Стволи виготовляли зі стрічки розкованої сталі, способом витків скручували її під певним діаметром. Згодом ці витки зварювали у горні, добре проковували і шліфували. Після ковальських робіт трубка ствола протравлювалася певними кислотами. Кожна марка сталі, після протравлення, мала свій колір, в результаті чого з’являвся на металі багатий орнамент.

Сама якість таких сволів була не дуже високою, тому і виготовлялися вони масивними та важкими. Ще потрібно відмітити, що дамаська сталь не стійка до корозії і потребувала певного догляду. На той час це була чи не передова технологія у зброярстві, але стволи були не дуже міцними. Ще тоді використовували димні порохи, а вони, як відомо, не дають такого різкого спалаху і бою. Тож якби такий свол зарядити сучасним нітропорохом і в такій кількості, як заряджали димним, то будьте певні – ствол розірвало б на друзки. Тож сучасні ствольні сталі є набагато міцнішими, стійкішими і надійнішими. Краще в царині дамаску проявила себе холодна зброя. Клинки, багаті орнаментом, мали досить привабливий вигляд. Зброярі вміло поєднували сорти сталі. Коло міцного її сорту ставили більш м’який, скручували і проковували. Коли клинок гострився, такі сорти сталі утворювали мікропилку. Тож клинок був дуже гострим і його легко можна було погострити при потребі. А ще зварені прути з різної сталі мали здатність не ламатися. Вони були досить гнучкими. Порівнювати з булатом по твердості їх не можна, але на полі бою у ті часи все вирішувала сила і спритність воїна. Нині, на жаль, таємниці виготовлення дамаску майже втрачені, хоча в Росії уральські умільці-зброярі начебто відроджують цю технологію. Досить вдало виготовляють мисливські ножі та утвар. Але треба відзначити, що коштують такі вироби досить дорого і не кожному по кишені.

Раструби, циліндри, чоки

Кожен мисливець чув чи знає, що рушниці – двостволки мають у кінці різні діаметри стволів, тобто чоків. І тільки дуже рідко стволи бувають абсолютно однаковими.
Що ж таке чок? Кожен ствол зразу ж за патронником різко звужується і переходить у канал ствола. Це різке звуження ви можете побачити у вигляді темного кільця – заглянувши у ствол. Далі за тим звуженням йде діаметр каналу ствола. І якщо в самому кінці ствола діаметр трішечки більший за діаметр початкового діаметру каналу ствола – такий ствол називають раструбом.
Циліндр має абсолютно однакові діаметри на початку каналу ствола і в кінці. У покращеного циліндру ствол у кінці завуження лише 0,25мм. У напівчоку різниця в діаметрі становить 0,5 мм. Середній чок – до 0,75 мм. За ним іде повний чок. Це завуження становить 1.0мм. Найчастіше, на рушниці збройові заводи ставлять «чок» і «напівчок». Якщо це «вертикалка», то чоком буде верхній ствол. У «горизонталок» – чоком буде лівий ствол. Далі іде сильний чок. Різниця діаметрів у такому стволі становить 1,25 мм. А в дуже сильного чоку у кінці ствола завуження становить до 1,45 мм. Запа-м’ятайте, що вже з чоку, де завуження становить 1,0мм – кулею стріляти не можна. А ствол із сильним і дуже сильним чоком куля може роздути або ж розірвати. Всі ці розміри не є абсолютно чи ідеально точними. У них є свої певні допуски. При бажанні ви можете клейтухом заткнути канал ствола зразу ж за патронником. Залити туди парафін. Коли він загусне, шомполом випхнути його через патронник.
Парафінову пробку, яка утворилася, слід заміряти штанген-циркулем. Потім, заміривши кінець стволу і сам чок, ви знатимете справжню, тобто точну різницю розмірів і визначите, який чок має ствол. Але навряд чи доцільно це робити.

Григорій Василів