Радість і сум - яскраві емоції футбольного дійства

Минулий тиждень виявився для уболівальників Петрівщини досить багатим на яскраві, цікаві події, що дозволили відчути нам увесь спектр переживань: від радісної втіхи до відвертого смутку чи навіть розпачу. Точніше – розпочалося все з розпачу, затим серця уболівальників переповнили радість і гордість, а насамкінець – знову не обійшлося без дещиці смутку…
Та, дещо порушивши хронологію, розпочнемо з радісної новини. Тим більше, що безпосередніми її свідками стали кілька сотень уболівальників з Петрівщини та сусідніх міст, коли в рамках п’ятого туру чемпіонату України серед команд другої ліги до Петрового завітала досить амбітна і сильна команда «Балкани» з Одещини. Власне, знайомством цю зустріч важко назвати, адже зустрічалися між собою «Інгулець» і «Балкани» уже п’ять разів. До речі, зустрічі ці були ще в рамках аматорської першості і аматорського Кубку України. Двічі сильнішим виявлявся «Інгулець», тричі – гору брали «Балкани». Щоправда, в останніх чотирьох поєдинках зорянцям протистояла не перша, а друга наша команда. Як, власне, й цього разу.

І ось тепер «Інгулець-2» зумів вирівняти загальний баланс зустрічей. Причому зробив це надзвичайно красиво, елегантно і видовищно. Відкрили рахунок гравці «Інгульця» вже на 16-й хвилині: комбінацію, що привела до взяття воріт, розпочав наш голкіпер Денис Завгородній, вибивши м”яч на Олексія Красова, а той, пройшовши по флангу, виконав точну націлену передачу на Віталія Колесникова. Віталій же, хоч, і, здавалося, що до неї може не встигнути, таки примудрився в карколомному падінні головою відправити м’яч повз голкіпера в сітку воріт. Загалом же, за манерою гри, за гольовим чуттям Колесников нагадує колишнього форварда збірної Німеччини Герда Мюллера (уболівальники старшого покоління, мабуть, добре пам’ятають цього яскравого і колоритного гравця). Так само, як і славетний німець, Віталій начебто не особливо вирізняється серед інших своїх партнерів на полі ні особливою технікою, ні надзвичайною швидкістю. Однак його уміння відчути гольовий момент, опинитися в потрібний час у потрібному місці, зрештою – пробити так, навіть з незручної позиції, що кожен удар несе потенційну загрозу воротам суперника, інколи просто наводить жах на захисників протилежної команди.
Цього дня він зумів відзначитися голами двічі: другий гол наш нападник забив, повторно вивівши «Інгулець» вперед, оскільки в тому ж таки першому таймі, скориставшись деяким сумбуром в захисних порядках нашої команди, «Балкани» зуміли зрівняти рахунок. Наш другий гол вийшов також дуже красивим: розтягнувши з допомогою довгих передач оборонців суперника, по правому флангу атаки пройшов Микола Коляда, простріливши цього разу низом точно на Колесникова, який в один дотик перевів м’яч у сітку. Завдяки цьому забитому м’ячу, Віталій, до речі, очолив список бомбардирів другої ліги. А Коляда цього дня зробив ще один результативний асист – на 78-й хвилині після його прострілу, тепер уже з лівого флангу, чудовий м’яч у власні ворота головою забив захисник гостей Вадим Златов. Тож підсумковий рахунок 3:1 на нашу користь – і ми зберігаємо другу позицію в турнірній таблиці. А з огляду на те, що в наступному турі зустрінуться між собою найближчі наші конкуренти: «Кремінь» та «Рух» (які посідають, відповідно, третє та перше місця), маємо слушну нагоду ще більше покращити своє турнірне становище. Щоправда, для цього необ-хідно переграти в Запоріжжі тамтешній «Металург» - завдання нашій команді цілком по силам, адже «Металург» сьогодні далеко не той, що був ще пару років тому: від того прем’єрлігівського «Металурга» залишилася хіба що назва. І все ж, дуже важливо, щоб наші хлопці не недооцінили суперника: професійний футбол - це річ серйозна, коли й аутсайдери спроможні дати справжній бій лідерам. Тож до цього поєдинку слід готуватися найсерйознішим чином і налаштовуватися на гру також як на особливо вирішальну.
Ну а тепер до сумного: в Охтирці, де наш «Інгулець» в чемпіонаті першої ліги зустрічався з місцевим «Наф-товиком-Укрнафта», поєдинок також завершився з рахунком 3:1. Однак цього разу перемогу святкували охтирчани. По грі ж, ті, хто дивився відеотрансляцію в Інтернеті, гадаю погодяться зі мною, що до самого кінця першого тайму ніщо не віщувало ганебного фіаско для нашої команди. Погасивши стартовий натиск господарів, «Інгулець» перехопив ініціативу, став більше і частіше атакувати, з допомогою добре награних комбінацій подовгу утримуючи м’яч. В цілому наша команда за якістю гри не поступалася охтирчанам, навпаки – виглядала цікавішою, гострішою, перспективнішою. Не реалізувавши кілька хороших нагод для того, щоб відкрити рахунок, гравці «Інгульця» таки відмітилися взяттям воріт вже наприкінці першого тайму: викидаючи м”яч з-за бокової лінії, Євген Запорожець виконав точну навісну передачу на Келвіна Нвамору, той, перебуваючи на розі воротарського майданчика в оточенні одразу трьох захисників, примудрився відкотити його назад - на лінію штрафного під удар тому ж Запорожцеві – удар Євгена виявився бездоганним. 1:0 і, здавалося, нокаутованого суперника тепер буде неважко дотиснути.. Але… Чомусь саме після цього епізоду гра у виконанні футболістів нашої команди перетворилася, за влучною оцінкою одного з компетентних дописувачів на сторінці «Інгульця» в со-ціальних мережах, - в клоунаду. Розпочалася ця «клоунада» в захисних порядках нашої команди, коли свого часу найсильніший захист в другій лізі, тепер раптом став схожим на сито, на такий собі «прохідний двір», де суперники, що хотіли, те й робили.
Тож уже за лічені хвилини «Нафтовик» зрівняв рахунок. Початок другого тайму для нас нічим хорошим не обернувся: вже на 47-й хвилині ми пропустили ще один гол зі штрафного – цього разу вже відвертого «метелика» спіймав наш голкіпер Гришин. І хоча до кінця гри залишалося чимало часу, аби виправити становище, - уже тоді стало зрозумілим, що з такою грою, яку став демонструвати «Інгулець», допомогти врятувати результат зможе хіба що чудо. Та чуда, на жаль, як і слід було очікувати, - не сталося, тож поразка з рахунком 1:3 і шістнадцяте місце в турнірній таблиці – такий сумний підсумок цієї зустрічі.
І вже одна з останніх новин – за незадовільні показники та невиконання поставлених завдань поплатився своєю посадою головний тренер команди Едуард Хавров. За домовленістю з керівництвом клубу він ще виконуватиме свої обов’язки в двох найближчих турах, а далі «Інгулець» має очолити інший фахівець, якому, можливо, вдасться краще налагодити взаємозв’язок і взаєморозуміння з командою, потенціал якої залишається доволі високим. Маємо зазначити, що з переліку тих кандидатур, які сьогодні розглядаються президентом клубу Олександром Поворознюком, важко когось виокремити, оскільки усі вони високофахові і з гучним уже іменем у футбольному світі спеціалісти. Втім, не забігатимемо наперед – чекати оголошення нового наставника залишилося вже недовго.
І насамкінець – ще одна новина минулого тижня – старт команди «Інгулець 3» в аматорському чемпіонаті України. Поєдинок за участі нашої команди відбувся минулої неділі у Володимирівці. А «екзаменувати» наших земляків прибув чи не найсуворіший «екзаменатор» - харківський «Металіст», який ще кілька років тому наводив жах на найсильніші команди Європи. Чому один з грандів вітчизняної Прем’єр-ліги опинився в аматорах, гадаю, уболівальникам пояснювати немає потреби. Всі знають, що команда стала заручником нечистоплотних ігор свого уже екс-власника, «младоолігарха» Курченка, який не виконав своїх зобов’язань по контрактах з гравцями, партнерами, федерацією, через що команду було й виключено з чемпіонату. Звісно, з того зіркового складу в основі «Металіста» не залишилося майже нікого, та й для того, аби уникнути юридичних санкцій за гріхи свого попереднього власника, новоствореній команді  довелося дещо змінити назву – вона тепер називається «Металіст 1925» (рік створення клубу). І все ж школа харківського футболу залишається на дуже пристойному виконавському рівні. Про це свідчать навіть імена наставників, які привезли свою здібну, добре навчену молодь до Володимирівки – Олександр Призетко, Олександр Горяїнов, Юрій Сивуха. Усі вони – легендарні постаті харківського футболу. А ще, разом з командою, до Володимирівки прибув потужний десант харківських уболівальників – більше сотні осіб. Відверто кажучи, цей десант викликав повагу й захоплення, передусім тим, що фани клубу не зупинилися перед труднощами відсутності належного транспортного сполучення, добравшись до місця змагань, хто як зумів: хтось попутками, хтось винайняв мікроавтобус, хтось, скооперувавшись у витратах на пальне, приїхав на власному авто. Водночас, не зважаючи на таку велику чисельність, уболівали харків’яни доволі цивілізовано, без хуліганських витівок, без ламання стільців і такого подібного, що, наприклад, ми могли побачити на стадіоні «Інгулець», коли туди приїздили ультраси «Арсенала - Київщина». Єдиною акцією, так би мовити, «на грані фолу» стала відома пісня, в авторському, до речі, виконанні (адже це саме харківські уболівальники, нагадаю, її придумали) про президента сусідньої країни-агресорки.
Втім, окрім цієї пісні, гості скандували виключно пат-ріотичні, цілком пристойні і необразливі гасла – як укра-їнською мовою, так і російською.
А завершилася гра перемогою гостей з рахунком 2:1. Перемогою, говоритимемо відверто, цілком заслуженою. Хоча в окремих епізодах і гравці нашої команди виглядали цілком гідно і могли навіть зрівняти рахунок та вийти вперед. Що ж – наші перемоги ще попереду, а зміни, які відбудуться на тренерських містках команди, сподіваємося, обов’язково підсилять її і відкриють шлях до нових футбольних вершин.

Володимир Кіфенко.

Чемпіонат першої ліги Турнiрне становище команд
на 21 серпня 2016 року

Чемпіонат другої ліги Турнiрне становище команд на 21 серпня 2016 року