Декілька років назад мені до рук потрапила досить елегантна мисливська рушниця – горизонталка 16 калібру. На витертих від часу стволах ледве можна було прочитати – «Barella».
Я готовий був повірити, що це відома Беретта, але згодом мені вдалося знайти відомості про майстра-зброяра Береллу. Рік його народження 1818. Отже рушниці було більше 100 років. Але що мене вразило в ній - то це її легкість і досить вдала припасовка всіх деталей. Моя «Іж-27» у порівнянні з нею вигляділа просто ломакою, а про припасовку і підгонку деталей не хотілося і говорити. Вміли раніше виготовляти зброю. Особливо у цій справі відзначилися німецькі, австрійські, бельгійські, французькі та італійські зброярі. Ще за радянських часів на заводах Іжевська і Тули теж були хороші умільці, але над своїми розробками їм працювати не хотілось і вони задовольнялися чужими ідеями.
Тож якщо у вас куркова одностволка «Іж-17» - це не що інше, як скопійована французька модель «Сімплекс». Згодом вона стала безкурковкою «Іж-18». Можна сказати, що всі куркові моделі рушниць тульського заводу були копіями рушниць французької мануфактури. Лише модель рушниці «ТОЗ-34» належала майстру Коров’якову. Рушниця елегантна, з коротким боєм, особливо дрібними номерами шроту. На ярмарку у Лепцігу була удостоєна Золотої медалі. Але колодка її була занадто слабкою, і вже через якусь тисячу пострілів стволи починали хитатися, що приводило до поломок та ремонту. Вкрадена у Браунінга модель «МЦ-21-12» теж була невдалою. Занадто примхливою і чутливою до погодних умов. Хочу відмітити моделі ЦКИБа (Центральная конструкторская исследовательськая база). Це рушниці високого розбору «МЦ-6», «МЦ-7», «МЦ-9». З вертикально спареними стволами (бокфлінти), мали досить великий настріл. Коштували вони тоді тисячі рублів, що простим мисливцям було не по кишені.
Але це все були запозичені моделі. Іжевські зброярі теж не гаяли часу. Тож «Іж-12», згодом «Іж-27» у погіршеному варіанті запозичили у Браунінга. «Іж-26», «Іж-52», «Іж-54» - не що інше як «Зімпсон» і «Зауер». А нещодавно мені на ремонт принесли цікаву рушницю. Колодка її була від «Іж-54», а стволи «Зімпсона». Я знав, що ці моделі є братами-близнюками, але не думав, що настільки схожими. Досить розповсюджена модель «Іж-58» була вкрадена в Угорщині під час заворушень, на заводі у майстра-зброяра Фромера. Правда, на Іжевському заводі цю модель виготовили зі слабшою колодкою, без бойових приливів. Згодом з неї зробили незграбну модель «Іж-43». Але що б там не казали, «совдепівські» зброярі зброю робити вміли. Хай і після неодноразових ремонтів, вона і досі служить вірою і правдою нашим мисливцям. Та вже про сучасні «іжівки» і «тозівки» я сказати цього не можу - здебільшого, вони є халтурою дуже низької якості.
Григорій Василів.
