Безрадісною для уболівальників «Інгульця» видалася минула п’ятниця: наші футболісти не лише не змогли здобути такої важливої і необхідної виїзної перемоги, а ще й на протязі усієї першої половини зустрічі виглядали такими собі «хлопчиками для биття», що аж ніяк не відповідало статусу команди, яка бореться за вихід до першої ліги. Перші хвилини зустрічі відновили в пам’яті давно вже забуту приповідку бразильських футболістів кінця 60-х років, а трохи пізніше – канадських хокейних професіоналів: «Ви нам заб’єте скільки зможете, а ми вам – скільки захочемо». Зізнаймося – такого сильного удару по репутації нашої команди, як це зробили гравці столичного «Арсеналу», ще не завдавав ніхто. Уже на п’ятнадцятій хвилині гри ми «горіли» з рахунком 0:3! Лише під кінець зустрічі таки спромоглися забити гол престижу (м”яч на рахунку Дмитра Клімакова). Отож - поразка з рахунком 1:3. Таке, очевидно, нікому не могло наснитися й у страшному сні. Хоча, якщо спробувати проаналізувати усе, що сталося, зокрема, сам хід першості та характер підготовки до неї, то, можливо, нічого дивного й немає. Відомо, що у кожної команди є періоди, коли її гравці виходять на пік форми і демонструють найкращу гру, на яку лише спроможна команда. Але є також і періоди спадів, коли все начебто робиться так, як і завжди, проте десь трохи не вистачає швидкості, підводить зіграність, та й такого веселого куражу від футболу, який мав би бути для професійних гравців улюбленим заняттям, уже не відчувається. Завдання досвідчених тренерів – вивести свою команду на цей пік форми якраз до періоду найвідповідальніших матчів, у даному випадку – на кінець чемпіонату, де й буде визначено усіх його щасливчиків та невдах. У цьому плані можна позаздрити рівненському «Вересу», який, вчасно зробивши перестановку на тренерському містку і запросивши на посаду головного керманича команди відносно ще молодого, але вже доволі досвідченого Володимира Мазяра, під упевненим керівництвом нового наставника цей період спаду подолав досить швидко і безболісно. У нас же, на жаль, спад розпочався якраз тоді, коли заповітна мрія була вже зовсім поруч, здавалося – на відстані простягненої руки.

Однак низка очевидних провалів, першим дзвоником про які стала натужна, невиразна перемога в Новій Каховці, яку хотілося пояснити просто тим, що «Енергія» - незручний суперник, спочатку, за кілька турів до кінця чемпіонату, позбавила нас можливості поборотися за перше місце, а тепер уже й друге стало недосяжним. Більше того: перед останнім туром з’явилася тривога – чи втримаємося на третьому? Адже, в разі гостьової перемоги, третю сходинку посяде «Скала», яка ще пару турів тому, здавалося, вже вибула з гонки за призові місця. Але в останніх двох іграх футболісти зі Стрия довели, що списувати їх з рахунку зарано. Більше того – показали нам, як слід було розбиратися з непоступливою «Реал-Фармою», практично «розірвавши» її на власному полі з рахунком 4:0. Власне, той шанс, який у нас ще залишається перед останнім туром, нам подарували футболісти одного з найпринциповіших наших суперників – кременчуцького «Кременя», які зуміли на полі у Чернівцях утримати нічийний результат з тамтешньою «Буковиною». «Буковина» ж, у свою чергу, також була одним з головних претендентів на призові місця, а значить – і на підвищення в класі. Нинішня ж нічия тепер значно ускладнила це завдання для чернівчан та зумовила відставку головного тренера команди Віктора Мглинця за тур до закінчення чемпіонату. Відтак, навіть керівництво «Буковини» розуміє, що шанси їх підопічних хіба що теоретичні. І це, звичайно, нам на руку. Однак тепер головним бар’єром для здобуття хоча б бронзових нагород стає «Скала», яка набравши гарної ходи, можна й не сумніватися – гратиме тільки на перемогу. Очевидно, не змусять гостей зніяковіти й чужі стіни, тим більше, що на цей заключний і вирішальний матч, скоріше за все, прибуде й десант підтримки стрийських уболівальників. Що ж до перспектив нашої команди… Оцінюючи характер її виступів упродовж усього чемпіонату, можна з певністю стверджувати, що вона, як мінімум, потенційно не слабша і не гірша за «Скалу». Але чи зуміє вона так само, як і «Скала», в усіх своїх найкращих кондиціях та з бойовим настроєм підійти до найголовнішої тепер уже для нас гри сезону? Побачимо вже сьогодні увечері. Прикро, що ось уже вдруге періоди спаду у нас припадають на найвідповідальніші матчі: спочатку було - на кінець першого кола, а тепер ось - на кінцівку усього чемпіонату. Попри всі провали, все ж віритимемо у нашу команду і просто зобов’язані забезпечити їй сьогодні на стадіоні шалену підтримку.
Повною ж гарантією збереження третього місця, яке дає право на участь в перехідних матчах, для нас є тільки перемога.
Звичайно, як ми уже зазначали раніше, можуть бути й ще варіанти, коли окремі клуби Прем’єр-ліги не отримають атестатів на новий сезон, а деякі команди першої ліги можуть взагалі припинити своє існування. Зокрема, щодо доцільності виступів київського «Динамо-2» в столичному клубі зараз точаться суперечки , і схоже, що подальша доля цієї команди, яка так і не стала повноцінним фарм-клубом для своїх товаришів-партнерів з основного складу «Динамо», її керівництву уже не цікава. Відтак, кількість команд, що пройдуть до першої ліги може бути збільшена. Однак розраховувати на усі оці нюанси – це вже справа доволі сумнівна. Покладатися слід, в першу чергу, на власні сили і на власні можливості. Отож чекатимемо від нашої команди лише впевненої перемоги.
На цьому тижні, до речі, припинив свої виступи в аматорському чемпіонаті України «Інгулець-2». У своєму заключному поєдинку, що пройшов минулої суботи у Володимирівці, наші хлопці звели унічию з рахунком 1:1 поєдинок з одним із лідерів групи – ФК «Врадіївка». Що сказати про цю гру? Обидві команди доволі непогані, футбольне видовище могло вийти чудовим, однак усе зіпсував арбітр зустрічі.
Про те, що у вітчизняному футболі подібні речі трапляються - ні для кого ні дивина, але те, що витворяла на полі цього дня постать з суддівським свистком – не підлягає жодному описанню. Свою прихильність до гостей «реф», як звуть вершителів футбольної Феміди самі футболісти, означив уже з самого початку зустрічі. Однак настільки безсовісної і настільки неприкритої упередженості Володимирівка до цього дня ще не бачила. Якими були мотиви такої упередженості, ми можемо лише здогадуватися, адже, як мовиться, «свічку при цьому не тримали». Однак, вочевидь, знаючи про «зарядженість» арбітра, йому щодуху стали допомагати гравці «Врадіївки», при будь-якому цілком нейтральному ігровому зіткненні картинно падаючи на поле і голосно волаючи: «Ой-йой-йой-йой…» чи «Ай-яй-яй-яй-яй…». Арбітр, як повноцінний учасник цього спектаклю, тут же підбігав і «винагороджував» наших футболістів жовтими картками. Зрештою, ще за десять хвилин до кінця першої половини гри наші хлопці залишилися в меншості (за якісь вигадані арбітром порушення з поля було вилучено Андрія Сорокіна, а, практично, усіх польових гравців «Інгульця» «посаджено» на жовті картки! Чомусь уникнув цієї санкції хіба що голкіпер. Отож таке видовище, як футбол, уже відійшло на другий план, а його місце зайняв трагікомічний спектакль, коли всі уболівальники стали відверто глузувати з горе-рефері, потішаючись над кожною його дією. Сміялися навіть тоді, коли той, вдаючи об’єктивність, показав уже з пару жовтих карток і гостям, в епізодах, які нічого для подальшого розвитку гри не вирішували. І все ж, попри цинічну суддівську підтримку, більше, ніж нічиєї, «Врадіївці» домогтися не вдалося. Отож перше місце в групі вибороли футболісти «Таврії-Скіф». Щоправда, «Врадіївка» пройшла таки до наступного кола змагань, як одна з двох команд, що посіли друге місце у своїй підгрупі з кращими показниками в порівнянні з чотирма іншими відбірковими групами. Що ж, побажаємо спортсменам з Миколаївщини подальших успіхів, але щиро бажаємо, щоб домагалися вони їх виключно власною майстерністю на футбольному полі, а не з допомогою закулісних ігор свого власника та отаких ось клоунів з суддівським свистком. А, «Інгульцю-2» побажаємо успішних виступів і гарної гри вже в наступних офіційних турнірах. Тим часом з надією і хвилюванням чекаємо сьогоднішнього вечора і побажаємо успіхів, удачі і бойовитості нашій головній команді. Вперед, хлопці, ми віримо в вас!

Володимир Кіфенко.

Чемпіонат другої ліги Турнiрне становище команд на 28 травня 2016 р.