На виконання Указу Президента України від 13 жовтня 2015 року «Про Стратегію національно-патріотичного виховання дітей та молоді на 2016 – 2020 роки», відповідного розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації від 19 листопада 2015 року та з метою активізації роботи з національно-патріотичного виховання дітей та молоді в районі та у зв’язку з необхідністю координації дій та визначення ефективних механізмів системної взаємодії місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та інститутів громадянського суспільства у питаннях національно-патріотичного виховання головою районної державної адміністрації видано розпорядження про утворення районного координаційного центру національно-патріотичного виховання дітей та молоді. Затверджено посадовий склад Центру і Положення про Центр.
Начальник відділу освіти РДА Григорій Москалець у своєму виступі наголосив, що потрібен комплексний підхід до вирішення проблеми, яка має три складові: громадсько-патріотичне виховання, військово-патріотичне і духовно-моральне виховання – від поваги до державних символів, знання історії держави, відповідного ставлення до борців за її незалежність до виховання особистості.
Директор районної дитячої бібліотеки Ніна Єременко доповнила, що патріотичне виховання завжди було одним з головних напрямків роботи, але події останніх двох років внесли суттєві корективи в цю роботу, стимулювали пошук нових форм і методів. Робота бібліотеки відображена на її сайті в рубриці «Героям слава!».
Тетяна Панета зауважила, що до категорії «молодь» відносяться люди від 18 до 35 років. Але ті, кому вже за 30, мають досить багатий життєвий досвід, сформовані погляди і громадянську позицію, тож найбільшу увагу слід звернути на роботу саме з молоддю від 18 до 25 – 28 років. Тетяна Григорівна також цілком слушно вважає, що слід відродити уроки початкової військової підготовки.
Протоієрей Дмитро Городецький висловив думку, що духовність – невід’ємна частина патріотичного виховання, адже і славетні захисники Вітчизни запорозькі козаки крім волі, відстоювали право українців на православну віру, вважали Матір Божу своєю заступницею. Петрівська Свято-Покровська церква, до речі, якій вже майже 250 років, козацька, адже і Петрове засноване, як козацьке поселення. Отець Дмитрій запропонував 1 червня поєднати відзначення Дня захисту дітей з Хресною ходою, присвяченою цій даті.
Під час виступів учасників засідання не раз лунала думка, що слід відроджувати як початкову військову підготовку, так і систему національно-патріотичного виховання. Та, очевидно, правда полягає в тому, що відроджувати майже нічого, бо насправді впродовж 25 років існування незалежної України просто не існувало стрункої виваженої системи національно-патріотичного виховання, а за часів Януковича сумнозвісний міністр освіти Табачник зробив все, аби взагалі ліквідувати патріотичне виховання молоді як явище. Тож можна зробити цілком логічний висновок, що з цим ми відстаємо на 25 років.
Щоправда, події на Майдані, збройний заколот на Донбасі, організований антиукраїнськими силами під безпосереднім керівництвом російської агентури, а далі - відкрита російська агресія проти України з метою її розчленування і ліквідації як незалежної держави, підняли патріотизм народу на небачений рівень. Та цей сплеск патріотизму був стихійним, а не результатом патріотичного виховання на державному рівні.
Важко сказати, чи втілиться в реальне національно-патріотичне виховання проголошена Стратегія національно-патріотичного виховання. Бо справжнє виховання патріотів України має починатися з перших років життя дитини. Це добре розуміють наші недруги. В Росії та самопроголошених ДНР та ЛНР малят вчать, що їхні вороги – українці і Україна, в школах на окупованих територіях пропагандистська робота серед дітей ведеться методами зомбування. Причому, на Донбасі антиукраїнська пропаганда ведеться давно, практично впродовж всіх років незалежності України. Виявляється, що в школах там користувалися російськими підручниками «Страноведение», в яких стверджувалося, що Україна, як самостійна держава, - явище тимчасове і незаконне, бо ця територія належала і в недалекому майбутньому знову належатиме Російській імперії, що української нації не існує, що це вигадка українських націоналістів. Це ж саме твердили студентам і викладачі вищих навчальних закладів. Там, практично, неможливо було придбати української періодики, велася агресивна антиукраїнська пропаганда з допомогою радіо та телебачення. Тож не дивно, що значна частина молоді Донбасу охоче взяла до рук зброю, щоб воювати проти «фашистів-укропів» і «київської хунти».
Тому важливо, щоб вся інформаційна політика держави, система освіти і виховання молоді були спрямовані на виховання патріотизму. Якщо ж все обмежиться рядом додаткових виховних годин і формалістичних масових заходів, то ефект, на жаль, буде далекий від очікуваного. Бо після них учні ввечері йдуть відпочивати в бари, адже тільки там можна поспілкуватися з однолітками і потанцювати. Свого часу, якщо хотіли сказати, що в тому чи іншому клубі робота ведеться погано, казали: «Там немає нічого, крім танців!». Сьогодні ж немає і згаданих танців, бо в районномуБудинку культури вже кілька років не проводяться дискотеки. Виходить, що дітям, крім барів, більше й нікуди піти. А ще ж живі у пам’яті часи, коли графік роботи працівників РБК був складений так, щоб люди мали змогу відвідувати культосвітній заклад щовечора: РБК працював з 8-00 до12-00, а потім у вечірній час: з 17-00 до 21-00. Чотири рази на тиждень проводилися танцювальні вечори, а пізніше дискотеки (дискотека Петрівського РБК впродовж кількох років вважалася кращою в області, як багаторазовий переможець обласних конкурсів, отримувала запрошення на участь у Всеукраїнському турі), щовечора працювали гуртки, проводилися різні заходи.
Хотілося б, щоб в Україні дійсно була створена чітка і дієва система національно-патріотичного виховання, щоб юні громадяни України з перших років життя пишалися тим, що вони українці.
Час покаже – стане Стратегія національно-патріотичного виховання реальним планом дій, чи, як вже траплялося не раз, черговим папірцем, про який згадуватимуть час від часу у своїх звітах структури, покликані втілювати його в життя. Бо вирішення проблеми залежить не від того, скільки нових координаційних центрів створено, нарад і засідань проведено. І навіть не від кількості масових заходів, а від того, чи буде на загальнодержавному рівні створена всеохоплююча система виховання – від створення відповідних навчальних програм і підручників (підручник «Страноведение» для Донбасу, між іншим, також був затверджений Міністерством освіти України в якості навчального посібника) до справді національної державної політики в галузі інформаційної діяльності.
Анатолій РЯБОКОНЬ.
На знімках: Валентина Бойко веде засідання; виступає Тетяна Панета; протоієрей Дмитро Городецький: «Духовність – невід’ємна частина виховання».
