Тридцять років потому

Ось уже за лічені дні – 26 квітня 2016 року, все прогресивне людство планети в скорботі і жалобі пом’яне хвилиною мовчання героїв-ліквідаторів, які, ціною власного життя і здоров’я, своїми тілами закрили смертоносне жерло розбурханого людською недбалістю Чорнобильського реактора, згадає з вдячністю також і тих, кому чудом пощастило залишитись живими. 

Заходи з вшанування ліквідаторів будуть проведені і в нашому районі, тож розпочну з того, що хоча б частину з них згадаю поіменно. Отож першими з наших земляків на захист рідної землі від страшної техногенної катастрофи стали ганнівчани О.В.Бабенко, О.В.Іванов, М.А.Канюк, В.О.Коваленко, А.О. Манько, С.Ю.Севастьян, Г.А.Штефан, С.В.Якуб, В.К.Линговський, петрівчани М.Д.Тайдаков, В.М. Попіль, С.Г.Попович, Г.О. Поляков, П.І.Куницький, В.В.Козинець,  С.В.Москаленко та  В.Кривий, жителі Чечеліївки В.М.Козак, М.М.Андрусенко, М.Г.Нетюхайло, А.Г.Фурса, новостародубці Г.М.Кулініч, В.Ю.Кісельов, В.В.Чудний, Ю.І.Верещак та В.В.Малина, баштинці І.М.Левченко та С.О. Кухта, жителі Володимирівки В.М.Тузніченко, В.М.Циганок, А.І.Погорілий, А.Й. Троцький та А.І.Бабенко, олександрівець В.В.Лихошерст, жителі Петрівського О.М.Богуславський, С.Устимчук, В.В.Яцина, М.В.Мазур, В.А.Сікун, С.Юрченко, А.Скворцов, В.Кіцела та О.Зініч і ще багато-багато інших. Загалом же Петрівщина на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи спорядила близько 150 чоловік. І кожен з них гідно виконав поставлене командуванням завдання, адже майже всі були військовозобов’язаними і були призвані на ліквідацію аварії через військовий комісаріат.

То були по-справжньому достойні, героїчні люди. Ось взяти, для прикладу, Олександра Богуславського – на той час ще зовсім молодого екскаваторника, який добровольцем опинився в перших рядах ліквідаторів, умілими діями пришвидшуючи знешкодження ядерного монстра. А вже через два роки, так само добровольцем, він вже опинився у Вірменії, тоді, коли там також сталася біда: руйнівний землетрус майже дощенту зруйнував місто Спітак. Сашко і там був серед перших. Показово, що гідний приклад зі свого героїчного батька тепер бере і Олександр Богуславський-молодший, який за героїчні дії по захисту цілісності і єдності нашої України на Сході в лавах бійців АТО удостоєний звання кавалера ордена «За мужність».
А М.В.Мазур, будучи оператором пересувної бурильної установки, проїздив усю тридцятикілометрову зону вздовж і впоперек, беручи проби води і грунту та відслідковуючи рівень їх забрудненості. Великий рівень відповідальності також ліг на плечі Миколи Дмитровича Тайдакова, який, на посаді заступника командира взводу радіаційної розвідки, був серед перших упорядників карти радіаційного забруднення. За складеною ним картою потім уже працювали наступні бригади ліквідаторів, тож завдяки його сумлінному і відповідальному ставленню до своїх обов’язків, напевне, хоча б відносно було збережене не одне здоров’я і життя.

За рухом транспорту в тридцятикілометровій зоні та за недопущенням «зараженої» техніки поза її межі пильно стежив на той час прапорщик МВС Василь Миколайович Тузніченко. Нерідко траплялося, що пост для обстеження знаходився в чистому полі, де від радіації заховатися було просто нікуди.
А автор цих рядків був направлений керівником так званого 13-го району УБ-605. так називалася будівельна організація, яка будувала саркофаг над зруйнованим реактором, а паралельно готувала до запуску 3-й енергоблок, адже після аварії на ЧАЕС країна гостро потребувала відновлення втраченої енергетичної потужності. Тож нашими зусиллями станція у 1988 році таки дала струм і забезпечувала ним значну частину вітчизняної економіки аж до 2005 року. Отож з нагоди тридцятих роковин Чорнобильської трагедії за ініціативи членів районної орга-нізації «Союз-Чорнобиль» та за активного сприяння управління соціального захисту населення і особисто його керівника Валентини Сибіри, кожного ліквідатора буде відзначено пам’ятним знаком «Ліквідатор аварії на ЧАЕС Петрівщини». Кошти на виготовлення цих знаків для усіх 150-ти чоловік були виділені районною владою.
Користуючись нагодою, хочу привітати усіх побратимів-«чорнобильців» з тим, що нам таки пощастило вижити. І давайте схилимо голови перед пам’ятю тих наших товаришів-колег, кому пощастило менше ніж нам. Доземний уклін також вдовам, дітям та онукам відважних героїв. Нехай більше ніколи ядерне лихо не порушить будь-де мирне і спокійне життя на нашій чарівній планеті.

Віктор Сікун, ліквідатор аварії на ЧАЕС.

На знімках: вони стали обличчям на боротьбу з «мирним» атомом, що вийшов з-під контролю; такий вигляд мав горезвісний реактор тридцять років тому.