Стихія, яка впродовж кількох днів випробовувала на міцність Україну і, зокрема, наш район, відступила, снігову блокаду, в якій опинилося чимало населених пунктів, вдалося досить оперативно прорвати. Про це та інші аспекти діяльності ми розмовляємо з першим заступником голови райдержадміністрації О.Лукашовим.
- Олександре Сергійовичу, ми вже торкалися на сторінках «Трудової слави» теми боротьби зі сніговою стихією, але хочеться почути про це з перших вуст, адже саме Ви, разом з головою районної ради Тамарою Вікторівною Сакарою, очолювали і координували цю роботу, визначали головні її напрямки, виходячи з конкретної ситуації на даний момент.
- У другій половині дня 17 січня почали стрімко погіршуватися погодні умови, розпочався снігопад, який супроводжувався сильним вітром. Тож ближче до вечора вже почала працювати техніка дорожньої служби, підрозділу МНС, комунальних підприємств і деяких господарств, намагаючись розчищати дороги обласного значення у напрямку на Кривий Ріг через Луганку і Ганнівку та на Олександрію, а також деякі дороги місцевого значення. Але сильний вітер зводив нанівець ці зусилля, миттєво замітаючи щойно розчищені ділянки. Як уже згодом дізналися, за цю добу випала майже двомісячна норма опадів, тож можна лише уявити собі їх інтенсивність. Найскладнішою виявилася ситуація в районі повороту на Чечеліївку на дорозі Петрове – Олександрія, а також на водянському і луганському напрямках. Перемети місцями сягали понад два метри. Люди працювали самовіддано, майже без відпочинку. Тільки 19 січня вщух снігопад, і почалася більш продуктивна робота по розчищенню доріг, бо ж до того це було лише намагання тримати ситуацію під певним контролем і виконувати роботи по визволенню зі снігового полону автотранспорту, який у нього потрапив.
- Чи вистачало сил і засобів, щоб якомога оперативніше справитися з цією роботою?
- Петрівщина, як потім з’ясувалося, увійшла до п’ятірки районів області, що піддалися найпотужнішому удару стихії. Тож не дивно, що власних сил не вистачало, ми бачили, що потрібна допомога, бо техніка, наявна в районі, не в змозі була справитися з надзвичайно потужними масивами щільного снігу. Крім того, в сніговому полоні ще залишалися населені пункти луганського напрямку, Водяне, Йосипівка, Рядове, Іскрівка з Новофедорівкою, Малоганнівка, інші населені пункти. Тому зверталися в різні обласні інстанції та служби, у тому числі в службу МНС. І нам суттєво допомогли – прибув потужний роторний КрАЗ, який, в першу чергу, розчистив чечеліївський поворот, а потім працював в інших місцях, де не могла впоратися наша техніка.
- Добре, звичайно, що прийшла допомога, але основний обсяг робіт усе ж ліг на наші плечі. Кого можете відзначити особливо?
- Крім дорожньої і рятувальної служб, працівників КП «Петрівське» та Петрівського ККП, до робіт активно підключилися практично всі потужні господарства району, Петрівський кар’єр, фермери. Неоціненну допомогу надав керівник ПСП «Райпольське» В.Деркач, чий потужний бульдозер працював у Петровому, Рядовому, Іскрівці, Іванівці, Водяному. Також велика заслуга керівників сільгосппідприємств і деяких фермерів, передусім Олександра Поворознюка (ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська»), Костянтина Міщаніна (СВК «Агрофірма «Маріампольська»), Андрія Давидовського (ПСП «Зарічне»), Володимира Кузнєцова (ТОВ «Агрофірма «Маяк»), Василя Осовського (ТОВ «Верес»), Сергія Даценка (ТОВ «Чечеліївське»), Юрія Больбота (СФГ «Роксолана»), Віктора Волкова (ПП «Дружба»), Віталія Вертелецького (МПП «Вибір»), Олексія Жушмана (СФГ «Алан»), директора Петрівського кар’єру Олександра Тилика, начальника ГТЦ-2 Олега Шитова, Петрівського селищного голови Світлани Тилик. Непроста ситуація всіх згуртувала, тому ми і вистояли, оперативно подолали наслідки удару стихії.
- Олександре Сергійовичу, чи траплялися якісь неприємні ситуації з тяжкими наслідками?
- На щастя, не постраждали лінії електропередач, тож всі населені пункти залишилися зі світлом. Це вже великий плюс. На кілька днів було перерване транспортне сполучення як з райцентром, так і з населеними пунктами району, не завозилися продукти, але ж ми розуміємо, що в селах, у людей є підсобне господарство, певні запаси борошна, круп, олії, цукру, солі тощо. Тож знали, що особливих проблем з автономним виживанням не буде, бо деякі населені пункти можуть бути відрізаними максимум на тиждень. А ще - і тут ми знову хочемо подякувати сільгосптоваровиробникам - в багатьох господарствах стали випікати хліб для потреб місцевих жителів у обсязі, що дозволив би обійтися без завозу ззовні. Отож лякало тільки те, що у населених пунктах, які потрапили у сніговий полон, хтось може серйозно захворіти чи травмуватися, а ніякої змоги туди добратися немає. Подібні ситуації таки сталися, щоправда, без тяжких наслідків. Скажімо, у Зеленому терміново потрібен був інсулін для дитини, який допоміг доставити В.Деркач, ще один чоловік отримав травму з досить сильною кровотечею, переживали, чи зможуть її зупинити на місці. До нього поїхав автомобіль підрозділу МНС, водночас сам чоловік проявив неабияку мужність, вирушивши назустріч. Невдовзі його доставили в райлікарню, де він отримав необхідну допомогу.
- Які ж висновки можна зробити після того, що трапилося?
- Висновки ми, звичайно, зробили. На нараді за участю керівників органів місцевого самоврядування констатували, що дорожня служба і рятувальники не мають потужної сучасної техніки, здатної протистояти такому напору стихії, а також засобів, необхідних для порятунку людей і надання екстреної допомоги. Тому слід віднайти можливість придбати таку техніку та інші засоби. Не обов’язково, щоб зазначена техніка числилася саме в цих службах, головне, щоб вона була в районі. І, звичайно, потрібно об’єднати зусилля, щоб придбати снігохід. Якби він був, то без проблем і дитині ліки доставили б, і травмовану людину до лікарні відвезли. Потрібно, безумовно, загалом поліпшувати матеріальну базу і названих служб, і комунальних підприємств.
Ще один висновок, на жаль, невтішний. Довелося зіткнутися з людським егоїзмом і байдужістю. Телефонує, наприклад, чоловік і в досить агресивному тоні запитує, чому на вулиці, де він проживає, не розгорнутий сніг. Виявляється, що до однієї з головних вулиць, яка вже розчищена, від його домівки 300 метрів. Кажу йому, що, якщо з ним щось і станеться, захворіє, наприклад, то до нього все одно допомога надійде. А як бути людям в тих населених пунктах, до яких 10 кілометрів заметеної дороги? Тому, в першу чергу, потрібно прогорнути дорогу саме до них, бо ж в районі понад п’ять тисяч вулиць, і всі одночасно очистити від снігу неможливо. У відповідь почув: «Мене не хвилюють якісь села, хвилює тільки моя вулиця!». Щоправда, на щастя, я зіткнувся лише з одним випадком такого егоїзму.
Більше хвилює інше. У районі є багато одноосібників, які мають техніку, але не поспішають в подібних ситуаціях підставляти своє плече. Водночас вагомих надходжень до районного бюджету від одноосібників немає, бо звітують про мінімальні доходи та мінімальну зарплату. Але ж спостерігаючи, що їздять переважно на престижних дорогих автомобілях, можна зробити висновок, що насправді вони мають таки непогані доходи. Та й абсолютно логічним є висновок, що людина, не маючи доходів, просто полишила б збитковий бізнес. Але ж не полишають! Тому хотілося б достукатися до їхнього сумління і закликати до активної участі в житті громади району. Адже крупні господарства, крім доходів в бюджет та виплати пристойної зарплати працівникам, ще вносять і солідний вклад в утримання соціальної сфери та інфраструктури населених пунктів, тоді як одноосібники (за незначним винятком) поводяться так, ніби їх питання життєдіяльності населених пунктів зовсім не стосуються. На мій погляд - це вкрай неправильно!
- Олександре Сергійовичу, совість – категорія нематеріальна. Всі одноосібники не погодяться з вашою апеляцією до сумління та совісті. Вони скажуть, що сплачують податки у відповідності із законодавством, тож мають чисту совість. Потрібно, щоб законодавча база не дозволяла хитрувати, приховувати справжні доходи, сплачувати відповідні податки. У радянські часи в ходу був вислів «накази виборців своїм обранцям». Мабуть, потрібно звертатися до народних депутатів, зокрема, до А.Кузьменка, щоб вони ставили питання про внесення змін до законодавства, аби воно було адекватним економічним реаліям?
- Так, потрібні чіткі правила гри. Ми про це говоримо у відповідних інстанціях, вносимо свої пропозиції і сподіваємося, що вони будуть враховані.
- Що ж, давайте коротко зупинимось на інших аспектах роботи, проблемах, які стоять на першому плані.
- У минулому році район спрацював непогано, багато проблем вдалося вирішити, хоча й не всі. Не такі, як хотілося б, темпи підвищення середньомісячної заробітної плати по району. Над цим ще потрібно працювати, але це проблема системна, яка стосується усієї держави, а не окремо взятого нашого району. І, не в останню чергу, це стосується того, про що ми щойно говорили – ситуації з одноосібниками. А загалом маємо досить гарно збалансований районний бюджет, який не можна назвати бюджетом проїдання, буде можливість дещо робити і для розвитку району.
Ми подали багато проектів у різні інвестиційні фонди – державний Фонд інвестиційного розвитку, інші, в тому числі міжнародні. Але ситуація така, що відповіді слід почекати ще кілька місяців, хоча сподіваємося, що виграємо ряд грантів.
Галузь освіти в нашому районі добре розвинена, вважається однією з кращих в області. Нею керує такий досвідчений і ефективний фахівець, як Григорій Москалець, тож за неї ми спокійні і можемо більше уваги приділити галузям охорони здоров’я та культури. Слід поліпшувати матеріальну базу закладів охорони здоров’я і якість надання медичних послуг. На жаль, в райцентрі ми, фактично, не маємо приміщення, де можна проводити масові заходи на належному рівні, бо стан будівлі і матеріальна база районного Будинку культури не відповідають жодним критеріям.
У відповідних програмах соціально-економічного розвитку району все детально розписано, але ми реалісти і розуміємо, що одразу все виконати в нинішніх умовах неможливо, тож будемо робити найнагальніше. Але робити будемо!
- Останнє запитання. Як справи з ремонтом мосту через Інгулець, чи багато ще залишилося роботи і чи вистачить коштів на завершення ремонту?
- Коштів вистачить. Навесні будуть продовжені роботи по укріпленню несучих конструкцій опор мосту на правому березі. Міст буде відремонтовано, і він ще довго служитиме людям.
- Що ж, ми вдячні Вам, Олександре Сергійовичу, за змістовні відповіді. Бажаємо Вам і всьому керівництву району успішної роботи задля блага жителів Петрівщини.
Спілкувався Анатолій РЯБОКОНЬ
