Сьогодні сімейне насильство виходить за межі дому – і розширюють його діти, які самі потерпають від насильства в сім’ї, скоюючи затим жорстокі вчинки стосовно своїх однолітків. Дуже багато людей стикаються з тим, що удома, за зачиненими дверима, їх чекають приниження, ізоляція від друзів та родичів, реальні фізичні пошкодження або загроза їх отримання.

Тож слід знати: для допомоги потерпілим від домашнього насильства у нашому районі взаємодіють велика кількість установ, зокрема управління (відділ) у справах сім’ї, молоді та спорту, служба у справах дітей, центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, управління соціального захисту населення та відповідні підрозділи органів внутрішніх справ. А також діють спеціальні кризові центри та центри медико-соціальної реабілітації. Працівники кризових центрів надають будь-яку допомогу, а також тимчасовий притулок. Заяви (повідомлення) про насильство в сім’ї або реальну загрозу його здійснення приймаються за місцем проживання потерпілого.

Працівники поліції дають поради, які можуть стати корисними для всіх, хто став жертвою або свідком домашнього насилля:

1. «Хто сам себе береже, того й лихо оминає». Не треба заплющувати очі на реальні факти і вмовляти себе не звертати уваги на насильство, подумайте про власну безпеку та безпеку своїх дітей - уявіть найгірший розвиток подій і подумайте про ваші дії в таких неприємних ситуаціях.
2. Тримайте під рукою номери телефонів поліції та соціальних служб. Варто, щоб ці номери також знали ваші діти. Якщо виникне потреба, не вагаючись телефонуйте до районного відділу поліції або за номером «102» і вимагайте термінового втручання.
3. Якщо вам завдано тілесних ушкоджень, зверніться до медичних закладів. Ви не лише пройдете лікування, а й отримаєте медичні висновки, які стануть вагомим доказом скоєння проти вас злочину у суді.
4. Найбільш виваженим виходом з деяких ситуацій є втеча. Але цей крок належить ретельно підготувати. Варто заздалегідь зібрати невеличку валізу з найбільш потрібними речами: одягом для себе та дітей, грошима, ліками, ключами від дому, офісу тощо, особистими документами (паспорт, свідоцтво про народження дитини), документами, які підтверджують ваші права власності на житло, машину і т. ін.. Крім того, наперед обдумайте маршрут вашої втечі.
5. Пам’ятайте: насильство часто стає ще брутальнішим, коли кривдник довідується про намір жертви припинити з ним стосунки. Тож якщо ви зважилися на таке, будьте готові захищати свої права та права ваших дітей. Подумайте про те, як обмежити ваше спілкування з кривдником після розлучення і вберегти від нього ваших дітей. Наприклад, повідомте працівникам дитячої установи, хто має право забирати ваших дітей додому, ходіть до інших крамниць, а не тих, якими він зазвичай користується, тощо.
6. Уявіть ваше подальше життя без кривдника й знайдете в цьому позитивні моменти.

Катерина Образок, інспектор Петрівського ВП