Із сесії районної ради
На минулому тижні відбулося пленарне засідання чергової 49 сесії районної ради, певне, одне вже з останніх засідань нинішнього шостого скликання. Відтак уже можна підвести певні підсумки її діяльності, проаналізувавши, що вдалося, а що, можливо, можна було зробити й краще.
Отож, порівнюючи нинішній склад депутатів районної ради з кількома попередніми скликаннями (гадаю, маю таке право, адже свого часу також двічі обирався до районної ради, а ще кілька скликань брав участь у роботі сесійних засідань в якості керівника районних ЗМІ), повинен визнати, що здійснювати депутатські повноваження депутатам нинішнього скликання було надзвичайно складно, можливо, найважче за всю історію діяльності районного «парламенту». Надто ж бо розрізненим як за підбором, так і за завданнями політичних сил, які делегували своїх висуванців до складу ради, виявився нинішній депутатський корпус. Посилювала цю «різношерстість» наявність майже у всіх депутатських групах сильних харизматичних постатей, які самі по собі, очевидно, могли б справді зробити чимало корисного і потрібного для громади району, але в боротьбі амбіцій, проявів особистісного самоствердження, на жаль, чимало енергії, нервів, та зусиль затратили на безперспективне взаємопоборювання, інтриганство, провокування безкінечних конфліктів, що часом межували з відвертим хамством. Що робити – очевидно, такими усі ми є сьогодні: не дивно, якщо в суспільстві має місце нетерпимість до іншої думки, до іншої світоглядної позиції, то і серед обранців, яких це суспільство висуває, аби відстоювати свої інтереси, така нетерпимість теж може бути неминучою, часом навіть у концентрованому, гіпертрофованому вигляді.
І все ж, як не парадоксально, діяльність районної ради нинішнього скликання можна вважати успішною. Передусім тому, що конструктивізм, прагнення залишити по собі добру пам’ять все ж виявилися сильнішими від вищезгаданих амбіцій, а відтак і наслідки діяльності депутатського корпусу нинішнього скликання можна, як мовиться, «побачити очима і помацати руками». Передусім, в даному разі йдеться про низку об’єктів соціальної інфраструктури, в яких було здійснено капітальні ремонти з впровадженням елементів енергозбереження, про цілий ряд робіт з благоустрою населених пунктів району і, зокрема, центральної частини райцентру, про спорудження цілого ряду об’єктів для занять фізичною культурою і спортом тощо. Значною мірою це стало можливим і тому, що в районній раді сформувався міцний кістяк однодумців, представлений, до речі, висуванцями різних політичних сил, але до якого неформально увійшли депутати, які не на словах, а на ділі продемонстрували власну зацікавленість в питаннях розвитку територіальних громад району, задіявши для цього не лише повноваження, визначені депутатським мандатом, а й особистий матеріальний, організаційний та інтелектуальний ресурс. Отож, окрім прикрих епізодів, пов’язаних з намірами штучного зриву сесійних засідань (чого гріха таїти – таке теж мало місце в цьому скликанні), в спогадах залишиться дієва і конструктивна робота депутатів, делегованих до складу ради Петрівськими кар’єрами № 3, і 4, депутатами Олександром Поворознюком та Миколою Давидовським, завдяки яким рівень спортивної інфраструктури в населених пунктах району досяг такої відмітки, якої він не мав навіть у благословенні для розвитку масового спорту радянські часи. У міру своїх знань, умінь та можливостей добросовісно ставилися до виконання власних депутатських обов’язків Валентина Кроловецька, Тамара Сакара, Олена Бич, Людмила Дусмурадова, Катерина Галуган, Борис Гнатюк, Володимир Руденко, Лідія Затинацька, а також світлої пам’яті Микола Васильович Нерода та Микола Юхимович Шаповал…
Отож каденція нинішнього складу районної ради добігає кінця. Однак почуття відповідальності для тих, хто об’єктивно вболіває за долю громади, не обмежується лише певними часовими рамками чи терміном дії ради. Саме тому, наприклад, депутатом І.П.Даніліком ось уже кілька засідань поспіль ініціюється розгляд депутатського звернення, в якому привертається увага до процесу експлуатації водоочисної станції Петрового та станції біологічної очистки стічних вод.
І можна бути впевненим, що ця увага і прискіпливість не ослабнуть і після припинення терміну діяльності нинішнього складу ради, адже такі важливі для долі громади речі повинні залишатися в полі зору за будь-якої політичної кон’юктури, за будь-якого розвитку суспільно-політичних процесів. Тож хочеться сподіватися, що така лінія на конструктивізм, на продуктивну будівничу роботу стане правонаступним мірилом і для нового складу місцевих рад. А для цього слід, щоб кожен з нас, йдучи на виборчі дільниці, відчув і власну відповідальність за те, яким буде наше життя в наступні п’ять років, якою стане доля новостворених адміністративно-територіальних одиниць. І якщо біля скриньки з виборчими бюлетенями ми зуміємо віддати владу в руки найдостойнішим, найділовитішим, найпоряднішим з-проміж нас, то у нас все буде нормально, всі труднощі й негаразди обов’язково подолаємо. Головне – не припускатися більше прикрих помилок, здатних не просто пригальмовувати подальший розвиток наших громад, а залишити усіх нас в ролі одвічних аутсайдерів, що лише безпорадно споглядатимуть навздогін, як далеко і недосяжно для нас віддаляються в своєму розвитку усі найближчі наші сусіди.
Володимир Кіфенко.
