Не надто вдалим видався минулий тиждень у спортивному плані як для ФК «Інгулець», так і для його уболівальників. Знову втратила очки на виїзді наша перша команда, зігравши у Білій Церкві унічию з місцевою «Арсенал-Київщиною», а друга команда взагалі розпочала свої виступи у фінальній частині аматорського чемпіонату України з поразки команді «Єдність» з м. Плиски Чернігівської області з рахунком 0:2.
Та повернемося до виступу першої команди. З огляду на те, що в нинішньому розіграші «Арсенал-Київщина» є відвертим аутсайдером ліги, який у семи попередніх зустрічах спромігся набрати лише 1 очко (!), здавалося, що виїзд футболістів «Інгульця» до Білої Церкви буде такою собі формальністю, своєрідною легкою прогулянкою, під час якої наші улюбленці поповнять свій очковий багаж трьома черговими балами і з хорошим настроєм повернуться додому. Та не так сталося, як гадалося: саме день матчу у Білій Церкві співпав з Днем міста, тож футболісти «Арсенала», як мовиться, ладні були лягти кістьми, але зробити все, аби подарувати своїм землякам подарунок до свята. Якщо й не у вигляді перемоги, то хоча б у вигляді нічиєї, що в поєдинку з одним із лідерів ліги для них буде також дуже пристойним результатом. І, забігаючи наперед, зазначимо, що це їм зробити вдалося. Принагідно пригадалися слова Олександра Поворознюка, які він висловив у ході післяматчевого інтерв’ю ще під час перших виступів у чемпіонаті: «Це друга ліга – тут слабких команд уже немає, тож сюрпризи можуть бути в кожному матчі, а відтак і налаштовуватися на кожну гру слід як на найвідповідальнішу».
Власне, сказати, що «Інгулець» не налаштувався належним чином – нібито й не можна: зрештою, упродовж майже усього ігрового часу володіли як ігровою, так і територіальною перевагою саме наші футболісти. Однак бодай один раз вразити ворота своїх опонентів вони не зуміли. Скажімо, у першій половині гри по-справжньому гострий епізод біля воріт господарів виник аж на 43-й хвилині, коли, вийшовши сам на сам з голкіпером, мав забивати Євген Запорожець. Втім наш півзахисник надто довго приймав рішення, як і куди саме пробивати, відтак захисник господарів устиг в підкаті ліквідувати загрозу.
Власне, уже під кінець першої половини з’явилося відчуття, що для того, аби домогтися позитивного результату в матчі, слід щось суттєво поміняти в тактичному малюнку гри. Як саме – певне тут мали б поміркувати тренери команди: можливо, слід було застосувати якісь награні комбінації, аби «розтягти» потужну ешеловану оборону господарів, вивівши на ударну позицію когось із гравців, що володіють сильним хльостким ударом. Зрештою, можна було попробувати інтенсифікувати індивідуальні проходи гравцям, які добре вміють тримати м’яч, адже в такому випадку стримати їх без порушень правил було б досить складно, а вже виконуючи штрафний удар знову ж таки хтось із гарним ударом, приміром той же Ходуля, міг би вразити ворота супротивника. Однак, на жаль, в другому таймі у характері гри нашої команди мало що змінилося: «Інгулець» продовжував атакувати великими силами, але майже всі ці атаки, виходили якимись монотонними, одноманітними, здебільшого за рахунок флангових проходів з прострілом у штрафний майданчик. Разом з тим жодного націленого прострілу так і не було, здебільшого м’яч направлявся, як мовиться, «у боротьбу». А боротьбу цю без особливих труднощів вигравали високорослі захисники господарів. Найближчими до того, щоб вирвати перемогу, наші спортсмени були вже наприкінці гри: спочатку, виконуючи штрафний удар, Ілля Ходуля зробив націлену передачу на Ігоря Пащенка, який перебував на розі воротарського майданчика, - м’яч після удару нашого захисника, на жаль, влучив у штангу. Ще один гострий момент виник буквально на останніх секундах через помилку голкіпера господарів Ігоря Філіпенка, який не втримав м’яч у зовсім нескладному епізоді, намагаючись зупинити його ногою. Однак, коли м’яч уже майже докотився до лінії воріт – воротар у кидку все ж встиг його зафіксувати. Ось і усе. Підсумковий рахунок 0:0, а відтак «двовладдя» в турнірній таблиці вже ліквідоване, і, на жаль, не так, як ми про це мріяли: здобувши свою чергову перемогу, цього разу над херсонським «Кристалом» з рахунком 2:0, на «чисте» перше місце вийшов ковалівський «Колос». Більше того – звітний тур засвідчив, що в боротьбу за путівки до Першої ліги включилися одразу п’ять колективів: окрім «Колоса» та «Інгульця» підвищитися у класі, як бачимо, не проти й футболісти добре знайомих нам «Вереса» та «Буковини», а також стрийської «Скали», які, до речі, в звітному турі усі перемогли, а отже впритул наблизилися до нашої команди: «Інгулець» та «Верес» мають по 18 очок, «Скала» - 17, «Буковина» - 16. Особливо вражає, яких обертів набрала «Скала», адже розпочали чемпіонат стрияни відверто невдало – з поразки та двох маловиразних нічиїх, здавалося б, безнадійно бовтаючись десь на дні турнірної таблиці. Однак потім футболісти з Львівщини видали блискучу серію переможних ігор, здобувши в п’яти матчах п’ятнадцять очок, тож вийшли одразу на четверту сходинку турнірної таблиці. Добре, аби такий переможний імпульс спіймали і наші футболісти та повернулися, нарешті, до тієї якості гри, а головне – до того бажання радувати своїх прихильників натхненною азартною боротьбою, яке ми спостерігали в стартових іграх чемпіонату. Поки що ж, на жаль, наші хлопці сильно зарано повірили, що їм будь-який суперник по плечу, що аутсайдерів можна обігрувати лише «на класі», не особливо напружуючись. Життя ж, як бачимо, таку самовпевненість не прощає.
Наступний матч «Інгулець» зіграє вже цієї п’ятниці в Херсоні з місцевим «Кристалом», і можна спрогнозувати, що цей поєдинок для нас також виявиться дуже непростим, адже «Кристал», у разі перемоги, теж впритул наблизиться до групи лідерів і зможе поборотися за призові місця чемпіонату. Втім чи дозволять йому це зробити наші футболісти – побачимо вже післязавтра.
Володимир Кіфенко.
