Згідно з Конституцією України, прийнятою ось уже майже два десятиліття тому, кожен з нас має право на безоплатну медичну допомогу. Яким же є насправді цей один з найважливіших видів соціальних послуг, що надаються нашим громадянам, гадаємо, зайве розповідати не потрібно. Власне, що таке безкоштовна медицина, українці стали забувати ще на момент прийняття зазначеної 49-ї статті Конституції. Однак тоді, у червні 1996 року, багато хто із законодавців-романтиків був переконаний, що держава переживає вже останні скрутні часи, і незабаром у заможній, процвітаючій та соціально орієнтованій Україні якісне і безкоштовне медичне обслуговування стане доступним практично кожному. Чому ці сподівання так і не справдилися, та й взагалі – чи є вони об’єктивно реальними за умов ринкової економіки – це вже тема окремої розмови. А тим часом маємо визнати, що несподівані хвороби чи травми в Україні є серйозною проблемою навіть для родин із середнім достатком. Що вже казати про тих, хто змушений жити, а точніше – виживати на мінімальну заробітну платню (таких, на жаль, в нашій країні переважаюча більшість).

На тлі сказаного приємно відмітити, що трапляються подекуди суб’єкти господарювання, де до стану здоров’я своїх працівників ставляться з особливою увагою. Один з таких – це ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська». Тут виділення коштів на лікування закладено в колективному договорі, як, власне, й в деяких інших сільгосппідприємствах району. Однак п’ятихатці й тут намагаються йти попереду: за домовленістю з головним лікарем центральної районної лікарні В.Плечуном, зусиллями агрофірми в підпорядкованому йому закладі розпочалися роботи з капітального ремонту і осучаснення одразу шести палат: по дві в хірургічному, терапевтичному та неврологічному відділеннях.

- Для нас сьогодні така допомога є дуже доречною і своєчасною, - зізнається Віктор Васильович. – Самі здогадуєтеся, які можливості за останні десятиріччя щодо ремонту і оснащення новітнім медичним обладнанням мають практично всі лікарські установи району. І якщо все ж з деяким найнеобхіднішим медичним обладнанням нас виручають наші давні друзі – представники німецької релігійної благодійної організації «Ukraine Hilfe Lobetal», то з ремонтом приміщень справи йдуть значно складніше. Тож ми щиро вдячні за руку підтримки, простягнену агрофірмою, і, передусім, її керівником Олександром Поворознюком. За домовленістю з Олександром Григоровичем, частина цих місць (а всього в реконструйованих палатах зможуть проходити лікування близько чверті сотні пацієнтів) резервуватимуться за працівниками агрофірми. Втім, якщо на даний момент таких не буде, то, звичайно ж, ці палати порожніми не залишаться – там лікуватимемо усіх жителів району, без розподілу на «більш важливих» чи «менш важливих».

Тепер про деякі особливості наших очікувань: як зазначив Олександр Григорович, це буде не просто косметичне оновлення приміщень, а капітальне їх переобладнання, починаючи з заміни сантехніки і закінчуючи заміною вікон сучасними склопакетами, встановленням сучасних дверей, а у разі потреби – ще й заміни підлоги тощо. Словом, ще раз повторюся: ми дуже вдячні п’ятихатцям, зокрема О.Поворознюкові, і, звичайно, були б дуже раді, аби таку ініціативу підтримали й інші сільгосптоваровиробники. Адже в даному разі йдеться про благородну справу, від якої у виграші залишиться уся громада району.

Отож, коли реконструкція завершиться, маємо надію у невеличкому фоторепортажі донести до читачів ці приклади соціальної відповідальності, які, сподіватимемося, стануть і для інших господарників району наочним стимулом особистої участі в розвитку і благоустрої території довкола себе, території, яку ми усі звикли називати таким простим і, водночас, таким містким поняттям, як «наша маленька батьківщина».

Володимир Кіфенко.

На знімку: Віктор Плечун – головний лікар Петрівської центральної районної лікарні.