Минулої середи – 25 березня – громадськість Петрового та й усього району відзначила визначальну і дуже хвилюючу для усіх нас подію – повернення до рідних домівок демобілізованих воїнів, учасників АТО. Біля районного Будинку культури заздалегідь зібралися рідні та близькі воїнів, представники громадськості селища і просто земляки, вдячні героям за їх подвиг. Вони оплесками, скандуванням гасел: «Слава Україні!», «Герої!», «Смерть ворогам!» зустрічали воїнів, жінки - матері й представниці волонтерського руху – вручили захисникам Вітчизни хліб-сіль.

Усіх воїнів запросили на сцену, після чого до них вийшли керівники району О.Анісімов і С.Тилик, які висловили їм подяку за те, що з честю виконали свій обов’язок. 

- Немає таких слів, якими можна було б висловити всю глибину відчуттів та вдячності до вас за вашу мужність. Свідченням того, що вам довелося пережити, є ось, наприклад, повністю вкрита сивиною голова Івана Гейка, який ще зовсім недавно вражав усіх нас темною густою шевелюрою, - ледь стримуючи сльози, зізналася Світлана Олександрівна. 

Вона, до речі, тримала за руку маленьку дівчинку Владиславу Кобилянську. Виявилося, що Владі було надано особливу честь - виконати Державний Гімн України. Важко передати словами, якими хвилюючими були ці хвилини - у багатьох на очах бриніли сльози.

До воїнів звернувся і голова районної організації ветеранів України О.Гіюк. 

- Ви - ті, дякуючи кому, агресор зрозумів, що Україну йому не перемогти. Ви - не професійні солдати, а мирні люди, які стали на захист Батьківщини в скрутний для неї час, які не допустили, щоб і наші міста й села перетворилися на руїни, як ті, які прийшли «захищати» росіяни.

Раніше 9-го травня ми, скоріше за традицією, говорили про мир. Тепер ми зрозуміли справжню його ціну. Тож від імені учасників бойових дій в інших країнах висловлюю вам вдячність за те, що тут люди живуть нормальним життям, не чуючи вибухів і стрілянини, бажаю вам усім якомога швидше влитися у це мирне життя, бо знаю з власного досвіду, що це також нелегко, – сказав Олег Володимирович.

Одна з ведучих заходу – голова волонтерської організації Петрівщини А.Горністова нагадала, що усіх призовників завжди проводжають протоієрей Д.Городецький та ієрей М.Царук, благословляють їх, даруючи натільні хрестики і іконки, які їх оберігають від біди. Тож і сьогодні вони прийшли привітати демобілізованих солдатів.

Отець Дмитрій зізнався, що повернення чоловіків з війни – це свято для всіх жителів району. 

- Тут діти спокійно навчаються, люди працюють, не чують пострілів. Кому за це дякувати? Церкві? Ні. Воїнам? Певною мірою так, але, в першу чергу, – Богу. З його волі є час миру і час війни, і лише йому відомо, за які гріхи він допускає, щоб люди пізнали горе війни. На Сході люди кликали до себе війну, піднімаючи сепаратистські гасла та звертаючись до Путіна, щоб він їх від чогось рятував. Тому ми молимося за воїнів і за тих мирних жителів Донбасу, яку війни не хотіли.

На фронті немає мами і тата, є тільки побратими, які підставляють один одному плече. Тож бажаємо, щоб все було добре і у вас, і в тих, хто продовжує воювати, щоб ця війна якомога швидше закінчилася. За це ми молимося і будемо молитися, – сказав він.

Отець Михаїл нагадав, якими зворушеними були всі учасники заходу, коли дівчинка співала Гімн України. Він переконаний, що немає більшої доблесті і радості перед Богом, ніж віддати душу за ближнього. Тож нехай Господь допомагає воїнам і всім людям в усьому.

А.Горністова нагадала про діяльність волонтерів, яких підтримували всі жителі району. Вона коротко розповіла про кожного з воїнів, яких нагороджувала від імені волонтерської організації відзнаками і грамотами, для кожного знайшла теплі слова. Воїни розповідали про фронтові будні, свої почуття (хоча і дуже скупо, що можна зрозуміти), висловлювали вдячність за допомогу і готовність знову стати на захист Батьківщини, якщо в цьому буде потреба.

Не обійшлося і без жартівливих моментів. У відповідь на зауваження Алли Павлівни, що за час перебування на фронті ніхто з них  не схуд, почула у відповідь: «Так ви ж нам сало возили!».

А.Горністова повідомила, що де-хто з бійців представлений до державних нагород, тож будемо сподіватися, що вони таки знайдуть своїх героїв. Вона відзначила нагородами і сім’ї воїнів, які їх підтримували, допомагали долати труднощі. До речі одного з воїнів – Андрія Ящука - А.Горністова назвала універсальним солдатом, бо він, кулеметник, виконував обов’язки ще й кухаря, а також був генератором цікавих і креативних ідей, зокрема облаштування солдатської вбиральні «привіт Путіну». Виявилося, що саме в цей день його дружина Наталія Вікторівна відзначала день народження, тож її привітав чоловік і всі учасники заходу.

Варто згадати і про те, що командир 17-го батальону територіальної оборони О.Щербина повідомив, що волонтерська організація Петрівщини – одна з трьох кращих в області.

Нагородження воїнів і розповіді про них супроводжувалося піснями на відповідну тематику у виконанні працівників і учасників художньої самодіяльності РБК, а також вдало підібраними відеокадрами.

Завершилася ця хвилююча зустріч  груповим фотографуванням.

Анатолій РЯБОКОНЬ.

На знімках: А.Горністова: «У Івана Гейка вже сивина на скронях»; хліб-сіль воїнам; пісня для воїнів у виконанні Л.Кущ; на сцені О.Анісімов, С.Тилик та В.Кобилянська; батьки Сергія Скрипника Людмила Василівна і Григорій Володимирович; загальне фото на згадку.