Мамо, невже я вмираю?
Рідна, чому ж так рано?
Хоч в снах я прийду, обіцяю!
Бо вдома чекаєш ти і кохана.
Мамо, матусю я вже не боюся,
Лиш куля рве тіло шматками,
Та хоч в останнє за всіх помолюся
Тепер лиш думками я з вами, я з вами.
Кохана, мила, єдина на світі
Твій образ у серці кров’ю омитий,
Хоч вже однією ногою в тім світі,
Та він перед мною весь сонцем залитий!
Ненько! Віичизно! Моя Україно!
Пробач, що не захистив, не відбив ворогів,
О Земле я гину, за тебе я гину
Від полум’я вражого на вогнищі згорів!!!

Вікторія Махнюк.