Доскладу Червонокостянтинівської сільської ради, що була утворена у 1962 році, увійшли села Краснопілля, Друга Лелеківка, Луганка, Байраки, Мишоловки, Новопетрівка, Цвіткове та Братське. Новостворену сільську раду спочатку очолив О.Ф.Трибухов, а згодом І.Н.Онищенко. Колгосп, що раніше носив ім’я Сталіна і яким керував повний кавалер орденів Слави В.Г.Косолапов, згодом був перейменований на колгосп «Росія». Тоді ж головою правління було обрано Г.Г.Максимова, котрий пропрацював на цій посаді з 1959 по 1982 рік. Саме в цей період господарство активно розвивалося. На нових фермах збільшувалося поголів’я ВРХ та свиней, оновлювався машинно-тракторний парк, будувалися сільськогосподарські споруди та житло, змінювалася на краще і соціальна сфера села, яке стрімко поповнювалося молодими сім’ями з інших регіонів країни. На центральній садибі з’явилося нове адміністративне приміщення, Будинок культури, дитячий садок, школа, магазини, у Будинку побуту відкрилася швейна майстерня, сільські вулиці покрилися асфальтом, впорядковувалися пам’ятники та братські могили воїнів-визволителів. Саме на території Червонокостянтинівської сільської ради в роки Великої Вітчизняної війни проходила найбільш укріплена лінія оборони ворога, а виснажливі бої, що тривали тут майже півроку, забрали життя 2474 радянських воїнів. У 2004 році було здійснено перепоховання останків ще 63 бійців, знайдених завдяки пошуковим роботам місцевих ентузіастів та Кіровоградського патріотичного загону «Зірка». Тепер у шкільній музейній кімнаті зберігається багато експонатів воєнної пори, серед них листи і фото визволителів.
Під час зустрічей з учасником Великої Вітчизняної війни Георгієм Герасимовичем Максимовим, довелося неодноразово чути, з якими потугами всього трудового колективу відновлювали село і господарство. Великою проблемою на той час було дістати будівельні матеріали, особливо велику кількість лісу, який тоді доводилося закуповувати в Росії. Водночас значною мірою вирішення проблеми прискорювалося як однойменною назвою їхнього господарства, так і російським прізвищем тодішнього голови колгоспу. Наполеглива праця трудівників на всіх ділянках виробництва давала можливість колгоспникам досягати вагомих результатів. Тоді керівник господарства Г.Г. Максимов і його працівники були неодноразово удостоєні високих державних нагород.
Внаслідок реформування у сільському господарстві, коли відбувалося укрупнення колгоспів, увага акцентувалася на спеціалізації та інтеграції суб’єктів сільгоспвиробництва. Таким чином у 1974 році відбулося об’єднання колгоспів «Росія» та імені Ульянова, який територіально належав тоді до Долинського району. Водночас через неефективність це укрупнення проіснувало лише кілька років. У 1981 році від Червонокостятинівської сільської ради відійшли села Луганка та Братське, що згодом утворили Луганську сільську раду.
Після Георгія Герасимовича колгосп очолювали ще кілька керівників, переобиралися і голови сільської ради. Та згодом настав час, коли у господарстві склалася складна фінансово-економічна ситуація, а чергове реформування у аграрному секторі 90-х років ще більш погіршило його матеріально-технічний стан. Ці труднощі негативно вплинули також на утримання та розвиток сільської інфраструктури.
У січні 2009 року головою правління СВК «Росія» було обрано ВолодимираГеоргі-йовича Максімова, якому, разом з колективом, вдалося дещо «витягти» сільгосппідприємство з боргів.
Сергій АНДРУСЕНКО
На знімках: ветерани району на урочистостях з нагоди 60-річчя визволення села Червонокостянтинівки; сільське весілля; перепоховання останків воїнів-визволителів; обід в степу; визволителі села на місцях боїв; хлібороби СВК «Росія». (Фото 1970-х - 2000-х років)
