Цієї суботи о 16-00 вся Україна вшановувала пам’ять мільйонів жертв голодоморів в Україні. Петрівчани зібралися на центральній площі селища, аби організованою колоною вирушити до пам’ятного знаку жертвам Голодомору, де й пройшов жалобний захід.
На фоні журливої мелодії звучать слова ведучої:
- Голод, сльози і могили…
І перед ними ми в боргу завжди,
За тих, що крихти хліба не доїли,
І не допили чистої води.
Земля, як цвіт,
Земля, як страх,
Земля, як морг.
Голодомор, голодомор, голодомор…
Коли говорять про Голодомор 1932-1933 років, мається на увазі період з квітня 1932 по листопад 1933 років. Саме за ці приблизно 500 днів в Україні загинули мільйони людей. Тоді від голоду вмирали 17 людей щохвилини, 1000 щогодини, 25 тисяч щодня.
Відкрийтесь небеса, зійдіть на землю,
Всі українські села, присілки та хутори.
Повстаньте всі, кому сказали: «Вмри!»
Засяйте над планетою невинні душі,
Зійдіть на води й суші!
Збудуйте пам’яті невигасний собор.
Це 22-й рік, це 32-й рік, це 33-й рік, це 46-й рік –
Голодомор, голодомор, голодомор…
До учасників скорботної церемонії звернулася голова районної ради С.Тилик:
- Знову і знову ми приходимо сюди, щоб вшанувати пам’ять земляків і всіх тих українців, які померли страшною смертю. Знову і знову ми намагаємося знайти відповідь на запитання: «Як таке могло статися, що мільйони людей були свідомо приречені на голодну смерть?». Тож запалимо свічки і пом’янемо тих, кого свого часу нікому було пом’янути, – сзакликала вона.
Перший заступник голови райдержадміністрації І.Дементьєв передав слова скорботи і вшанування жертв голодомору від голови райдержадміністрації О.Анісімова. Він зауважив, що цю трагедію за кількістю жертв можна порівняти з жертвами України в Другій світовій війні. Цей злочин комуністичного режиму слід пам’ятати, аби ніколи більше подібне не повторилося.
Настоятель Свято-Покровської церкви смт Петрового, протоієрей Д.Городецький, зізнався, що це святе місце нагадує йому про ті страшні часи. Події 1932-1933 років, які є історією нашого багатостраждального народу, нагадують сценарій фільму жахів:
-Згадаймо матерів, які не могли дати дитині шматочок хліба, згадаймо мільйони невинно убієнних. У українського народу є традиція у поминальні дні запалювати свічки. Тож таку свічку пам’яті слід запалити, перш за все, у своєму серці, і дякувати Господу за те, що маємо щодня хліб, а також просити, щоб він відвів від нас біду, повернув на нашу землю мир.
У цей час в усіх храмах України лунають молитви, тож запрошую вас і до нашого храму, де відбудеться молебен за жертвами голодоморів, – сказав він наостанок.
На завершення скорботного віче учасники заходу поклали до пам’ятного знаку запалені свічки і квіти.
Анатолій РЯБОКОНЬ.
На знімках: пом’янути невинно убієних закликає ієрей Дмитро Городецький; вже традиційно віддати данину пам’яті загиблих збираються кількасот петрівчан.
Фото Сергія АНДРУСЕНКА.
