Слова з пісні «День победы» про свято зі сльозами на очах за багато років стали своєрідним штампом. Та нині вони, як ніколи, відповідають дійсності, бо нинішнє відзначення 70-річчя визволення України від фашистських загарбників проходить в умовах нової фашистської навали. Справжньою трагедією і дивною гримасою історичного розвитку цивілізації є те, що фашизм, під звучною назвою «Русскій мір», відродився у країні, яка брала якнайактивнішу участь у боротьбі з гітлерівським фашизмом. Це важко зрозуміти кожному з нас, а що ж казати про тих, хто пліч-о-пліч з росіянами і представниками інших народів СРСР воювали з загарбниками у роки Другої світової війни? Часто у їхніх очах бринять сльози від усвідомлення того, що Росія несподівано стала для нас ворогом, агресором, який прийшов на нашу землю, аби встановити свої порядки, як це свого часу робили гітлерівці.
Саме у такій тривожній атмосфері пройшло в Петровому відзначення 71-ї річниці визволення селища та 70-ї річниці визволення України від окупантів. Воно розпочалося з пробігу пам’яті юних спортсменів «Слава визволителям України» від пам’ятного знаку – танку «Т-34» до Братської могили загиблих воїнів, де й відбувся урочистий мітинг.
Відголосок нинішніх трагічних подій звучав і в словах ведучої Г.Бискуб під час відкриття мітингу:
- Кривавим сном одкорчилась війна,
Літа зарубцювали давні рани…
Під кулями ворожими сповна
За тишу заплатили ветерани.
О, пам’яте, всесильна, всемогутня,
Не дай забути тих, кого нема!
Допоможи, о, Матінко Пречиста,
Бо й в наші дні прокралася війна!
У мітингу взяли участь заступники голів райдержадміністрації та районної ради І.Дементьєв і В.Руденко, Петрівський селищний голова І.Педан, військовий комісар Олександрійського об’єднаного військового комісаріату С.Сидоренко, голова районної організації ветеранів України О.Гіюк, настоятель Свято-Покровської церкви селища Петрового протоієрей Д.Городецький. Ще одним свідченням того, що відзначення ювілею визволення України можна визначити, як свято зі сльозами на очах, стало те, що у заході змогли взяти участь уже лише два учасники бойових дій у Великій Вітчизняній війні – Іван Павлович Заудальський і Павло Якович Стрілець.
Учасників мітингу привітали І.Дементьєв, С.Сидоренко, учениця гімназії М.Яковенко.
Вона, зокрема, сказала, що юне покоління українців вдячне ветеранам за мудрість, досвід і терпіння, віру в життя і доброту.
- Спасибі вам, що, пройшовши через горнило найжорстокішої війни, ви залишилися добрими і людяними. Наші очі наповнюються сльозами радості, коли бачимо вас у строю поряд з нами, – зізналася вона.
А затим отець Дмитрій Городецький провів обряд панахиди за загиблими воїнами, окропивши ветеранів і молодь свяченою водою.
- Перед іконою я стану на коліна,
Воскову свічку тихо запалю.
І помолюсь за рідну Україну,
За тих солдат, що полягли в бою.
Після цих слів ведучої учасники мітингу завмерли у хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять як тих загиблих визволителів, хто захищав Вітчизну від ворога сім десятиліть тому, так і тих молодих патріотів, які вже сьогодні поклали свої голови, захищаючи свободу і незалежність своєї Вітчизни від зазомбованої кремлівською пропагандою і озброєної до зубів знавіснілої орди. Затим до плит з іменами воїнів і невідомих солдатів лягли квіти. Завершився мітинг піснею «Перемога» у виконанні самодіяльного народного колективу «Елегія».
Анатолій РЯБОКОНЬ.
На знімках: на марші - учасники пробігу «Слава визволителям України»; з вітальним словом до земляків звертається учениця Петрівського НВК Марина Яковенко; стурбовані і засмучені воїни-ветерани. І.Заудальський та П.Стрілець: гадали, що перемогли фашизм остаточно, а він ось підняв голову там, де його ніхто й не очікував; учасники урочистостей завмерли під час виконання Державного Гімну; представники різних поколінь у спільному фото – як символ єдності і непорушності суспільства.
