Виборці Петрівщини вже безліч разів змушені були під час виборів віддавати свої голоси за нікому не відомих людей. Обіцяли, звичайно, всі вони багато: і газ у кожну оселю, і автомобільні траси європейського зразка, і небувалий розвиток інфраструктури району… Обіцяного, як мовиться, три роки чекають, Україна ж чекає вже 23 роки, коли матимемо дієздатний парламент, члени якого дбатимуть про розвиток держави, а не власне благополуччя.
І ось, нарешті, серед наших земляків з’явилася людина, достойна бути народним обранцем, яка має для цього всі необхідні якості – освіту, досвід, розуміння діяльності державного механізму. Це Іван Павлович Жилка.
Народився він в Петровому у простій селянській родині. В дитинстві більшість хлопчиків мріють стати льотчиками, моряками, офіцерами, космонавтами, Іван же бачив себе дипломатом. Справа в тому, що його старший брат Олександр, як спеціаліст високого класу у галузі навігації надзвукових літальних апаратів, часто бував у закордонних відрядженнях, розповідав про далекі країни. Тож мрію про закордонні подорожі Іван пов’язував з професією дипломата. Після закінчення школи мав намір вступати в Московський інститут міжнародних відносин, але йому порадили не морочити голову, бо у цьому елітному навчальному закладі квота для Кіровоградської області становить аж… одне місце, яке, як правило, вже наперед визначалося для дітей чи онуків першого секретаря обкому партії, голови облвиконкому чи іншого представника обласного керівництва (це, до слова, ілюстрація твердження комуністів про доступність освіти для будь-якого громадянина). Тому вступив до Одеського університету ім. Мечникова на юридичний факультет.
Івана Павловича, до речі, люди пам’ятають, як одного з молодіжних лідерів району. Він свого часу працював другим секретарем райкому комсомолу, був організатором і ведучим першої в районі дискотеки. Після закінчення університету вся його професійна діяльність була пов’язана з органами прокуратури. Був помічником прокурора Петрівського району, прокурором Гайворонського району, старшим помічником прокурора Кіровоградської області, начальником відділу Генеральної прокуратури України, прокурором Кіровоградської області, начальником управління Генеральної прокуратури України. Починаючи з 2004 року працював керівником департаменту з питань діяльності правоохоронних органів адміністрації Президента України (за президентів Кучми і Ющенка). Нині Іван Павлович перебуває на викладацькій роботі в Академії прокуратури України, доцент, кандидат юридичних наук, має звання «Заслужений юрист України».
Професія юриста, робота в органах прокуратури певною мірою втілила в життя мрію про дипломатичну діяльність і далекі подорожі. Справа в тому, що Івану Павловичу доводилося співпрацювати з іноземними спецслужбами з питань розслідування злочинної діяльності зрадників під час Великої Вітчизняної війни, здійснювати прокурорський нагляд за діяльністю спецслужб. Доводилося у рамках міжнародної співпраці правоохоронних органів бувати в багатьох країнах, як заступнику керівника делегації нашої держави, виступати з трибуни ООН на позачерговій сесії організації, присвяченій боротьбі з тероризмом, брати участь в засіданні міжнародних комісій з питань запобігання і заборони тортур.
І.Жилка добре обізнаний з принципами роботи законодавчих і виконавчих органів державної влади в розвинених країнах світу. Наша біда, що й досі не позбулися хибної ленінської тези, згідно з якою державою можуть керувати і кухарки. От і отримують мандати народних депутатів кухарки, масажистки, коханки, водії і охоронці олігархів. Їхнє завдання – слухняно виконувати вказівки своїх господарів, які створюють закони, що дозволяють їм грабувати державу, кожного з нас. В країнах розвиненої демократії (в тих же США), до кар’єри політичного діяча себе готують з юності. Є певні навчальні заклади, з яких виходять майбутні політики (сенатори, конгресмени і інші державні і політичні діячі мають, як правило, юридичну освіту), політичні партії мають широко розгалужену мережу дитячих і молодіжних організацій, члени яких навчаються працювати з людьми, здобувають навички організаційної і управлінської діяльності. Радянська пропаганда свого часу з глумом говорила про те, що президентом США став колишній актор Рейган (проте практично ніхто з радянських людей не знав, що, наприклад, Хрущов не мав навіть закінченої початкової (!) освіти). Рейган же, пройшов величезну політичну школу, багато щаблів становлення, як політика. Не даремно він увійшов в історію США, як чи не найуспішніший президент.
І.Жилка вважає, що пора покінчити в політиці з популізмом і корупцією. Політиками повинні бути професіонали, а одним із засобів подолання корупції має бути радикальне скорочення кількості управлінських структур. Ще однією з нагальних проблем є відтік працездатного населення. Мільйони наших співвітчизників працюють в тій же Росії, в країнах Європи. Слід зробити все, щоб заробітчани могли повернутися додому, а молодь мала змогу отримати достойну роботу і не думати про заробітчанство за кордоном. Засобом вирішення цієї проблеми є створення сприятливої атмосфери для бізнесу, доступні і прості закони і правила започаткування і діяльності бізнесових структур. В багатьох країнах підприємці-початківці звільняються від податків на перші 2-3 роки, аби дати можливість стати на ноги. Слід також максимально спростити процедури реєстрації підприємництва, сплати податків. В розвинених країнах саме середній і дрібний бізнес є основою формування бюджету, створення більшості робочих місць.
Хвилює Івана Павловича і юридична необізнаність населення, користуючись якою дехто у шахрайський спосіб отримав у довгострокову оренду земельні паї. Він вважає, що держава має бути гарантом прав громадян, захищати їх від свавілля ділків. Поки що немає жодного закону, спрямованого на це.
Не можна миритися з жахливим станом екології, катастрофічним засміченням довкілля. Полігонів для твердих побутових відходів дуже мало, та вони і не вирішують проблему оздоровлення екології. Слід застосовувати передові технології утилізації відходів і сміття, будувати достатню кількість сміттєпереробних підприємств, створити для їхньої успішної діяльності відповідну правову базу. Необхідно активно залучати до роботи щодо оздоровлення довкілля олігархів. Той же Р.Ахметов, вигрібаючи залізну руду з наших надр, залишає лише пил, бруд і знищену землю. Він має вкладати кошти у природоохоронну діяльність, надавати суттєву фінансову підтримку територіям, на яких розташовані його підприємства.
Відповідаючи на запитання щодо засобів припинення війни на Донбасі, І.Жилка сказав, що слід активно використовувати методи парламентаризму. Необхідно направити делегацію Верховної Ради України до парламенту Російської Федерації, щоб роз’яснити позицію України, звернутися з відповідними заявами та відозвами до народу Росії, до українців, які живуть і працюють в Росії, до народів, парламентів і урядів країн світу. Лише такими, а не військовими методами можна зупинити війну.
Іван Павлович відомий жителям району і як бізнесмен, власник туристично-розважального комплексу «Маєток», в якому пройшло вже чимало цікавих заходів як районного, так і обласного масштабу. А ще поряд з Маєтком буяє чудовий сад, який вражає високою культурою вирощування фруктів. Один з іноземних спеціалістів-аграріїв, який тут побував, сказав, що такі сади в Україні можна перелічити на пальцях однієї руки.
- Чому для Маєтку обрав саме це місце, чому саме такий профіль бізнесу? – запитую у Івана Павловича.
- У цьому приміщенні була восьмирічна школа, в якій я навчався, неподалік від неї знаходиться батьківська хата, в якій я виріс. Перш за все я впорядкував місцевий цвинтар, бо ж ставлення до померлих – ознака цивілізованості суспільства. Звернув увагу і на приміщення колишньої школи, яке стояло покинуте і занедбане. Прийшла ідея дати йому нове життя. Залучив друзів-бізнесменів з Одеси, які мали відповідні гроші, допомогли стати на ноги. Зараз комплекс фактично не дає прибутку, адже далеко не всі мають гроші для гарного відпочинку, хоча і не стоїть без діла, досить часто приймаємо замовлення на проведення різноманітних заходів. Хвилює і стан доріг в районі, що також не сприяє розвиткові туристичного бізнесу. Вражає, що місцеву владу не хвилюють ні дороги, ні занедбаний стан Петрового. Я ж пам’ятаю, що свого часу селище мало привабливий і квітучий вигляд.
- То будете докладати зусиль, щоб ситуація змінилася і Петрове знову стало гарним?
- Звичайно. Та головне – змінити ситуацію в державі, спрямувати її розвиток у правове цивілізоване русло. Для цього слід використовувати і парламентські методи, створюючи прості і зрозумілі закони, і засоби впливу громадськості, піднімаючи людей на захист своїх прав.
- Яка політична сила Вас підтримує, Іване Павловичу, на кого спираєтесь у боротьбі за голоси виборців?
- Я самовисуванець, до жодної з партій не маю ніякого відношення. Спираюся на здоровий глузд і розум людей, в першу чергу земляків. А головною моєю обіцянкою є не «золоті гори» і «манна небесна», а те, що, у разі обрання народним депутатом, нікому не дам спокою, буду боротися за те, щоб Україна стала справді європейською державою, а населення відчуло себе справжніми громадянами, відповідальними за сьогодення і майбутнє країни.
Анатолій РЯБОКОНЬ.
