Тобі єдиній

Скільки бачив я гарних дівчат чорнобрових,
Скільки чув неповторних дзвінких голосів,
Та тебе лиш знайшов у Волинських дібровах,
В краї синіх озер і духмяних лісів.

Ти пашіла теплом і цвіла, як жоржина,
І красою тію полонила мене,
Наречена моя, а пізніше, дружина,
І любов та ніколи не вмре, не мине.
Як війна почалась - не було тобі й року,
І несла тебе мати на спині в платку.
Тож спасибі Вам, мамо, що зуміли нівроку
Врятувать від війни її долю хитку.
Де туман з буревієм по черзі на чатах,
В тих світах, що їм краю й кінця не знайти.
Не шукав я другої в прекрасних дівчатах,
Бо ввійшла уже в душу упевнено ти.
І в які б я не їздив далекі дороги,
І в які б не ходив непізнанні краї,
Не лишався ніколи за тебе тривоги,
Всюди снилися очі блакитні твої.
Й тільки слово промов, я твій голос впізнаю
Серед тисячі схожих на твій голосів,
Бо знайшов я тебе в славнім Лесинім краї,
В краї чистих озер і духмяних лісів.

Леонід Меделян.
смт Петрове.

РІДНА МОВА

Наша мово ясна,
Ти як спалах зірниці,
У тобі є слова,
Як вода із криниці.

І уста тебе ллють,
І не можна напитись.
Це все мами слова,
Які чуть ще в колисці.

У тобі із віків
Утвердилося «Слово»,
Ти тоді вже зросла,
Наша славная мово.

Народ любить тебе,
Всі незгоди здолає.
«Рута» пісня луна,
Що народ наш єднає.

Тож квітуй і вершись,
Наша мово чудова.
Твоє слово ясне
У вінку із любові.

Іван Сердюк.
смт Петрове