Мільйони людей рішеннями сталінської влади було безпідставно оголошено «ворогами народу», страчено фактично без суду і слідства. Репресій зазнавали, як правило, найбільш обдаровані, працьовиті і соціально активні громадяни.

Минають роки, століття, але пам’ять про закатованих, розстріляних та заморених у таборах голодом синів і доньок України – жила, живе і завжди буде жити – як суворий урок національної історії, як пересторога нинішньому та прийдешнім поколінням наших співвітчизників.

Сьогодні ми запалюємо свічки на вікнах наших осель, тому що спільний біль, спільна пам’ять, спільний обов’язок – ці слова стосуються не тільки нашого минулого, але й мають сенс у нашому сьогоденні. І наш святий обов’язок закарбувати в серцях пам’ять про невинно убієнних наших братів та сестер. Хай найвищим пам’ятником мільйонам жертв України буде світлий храм нашої душі, сповненої скорботи та пам’яті за їх душі!

Олександр АНІСІМОВ, голова районної державної адміністрації

Світлана ТИЛИК, голова районної ради