На Петрівщині відзначили 69-ту річницю Великої Перемоги

Ось уже і стала історією чергова – 69-та річниця від Дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні. Свята, яке більшість наших земляків вважають найголовнішим з-поміж усіх державних чи релігійних. І хоча цьогорічне свято Перемоги видалося особливо сумним і тривожним, з огляду на усім нам відомі обставини, схоже, що загроза зовнішньої агресії стала додатковим чинником, здатним згуртувати наше суспільство. Принаймні та такий висновок наштовхує багаточисельна колона петрівчан, що вийшли 9 травня на вулиці селища, аби згадати полеглих та віддати данину шани небагатьом уже ще живим землякам, що визволяли Батьківщину, рятуючи світ від загрози коричневої чуми. Щоправда, чи вдасться об’єднати так само різні регіони країни?.. На жаль, навряд чи сьогодні хтось дасть з цього приводу однозначно втішний прогноз. Занадто ж бо глибоко проросли штучно посіяні недолугими політиканами зерна взаємної ненависті, недовіри і зневаги. Хоча винні в цьому, певне, не лише одні вони, але й усі ми, адже не змогли зупинити вчасно провокаторів від політики, ладних в запалі гонитви за виборчими дивідендами кидати одне в одного легковажними, але вкрай серйозними звинуваченнями, як то «фашисти», «екстремісти» і тому подібне. Недарма народна мудрість в таких випадках застерігала: «Сіятимеш вітер – пожнеш бурю!» Ми, на жаль, до цих слів ставилися вкрай легковажно, а тепер уже не знаємо, як цю бурю вгамувати.

Та повернімося до свята. Певне, його особливістю стало й те, що це вже одне з останніх свят, де ми маємо щастя чествувати ще живих Солдатів Перемоги. Тож окрім основних урочистостей, що відбулися безпосередньо цього світлого травневого дня, керівники району впродовж тижня побували з вітаннями у кожного колишнього воїна, взяли участь у святкових урочистостях в усіх територіальних громадах району, виступивши з вітальними словами на адресу їх мешканців та представивши тематичну концертну програму, приурочену до цієї події. В окремих же територіальних громадах були продемонстровані й документальні відеофільми, відзняті кілька років тому, де вдячні жителі цих громад могли побачити спогади про війну своїх земляків, багато з яких, на жаль, теж уже залишилися лише у світлих образах, закарбованих на відеоплівці.

У Йосипівській сільській раді, як і в ряді інших територіальних громад району, живих учасників Великої Вітчизняної війни вже не залишилося. Однак пам’ять про них житиме у віках. Тож невипадково тут дбайливо оберігають та доглядають меморіал згиблим воїнам та могили колишніх солдатів, що відійшли у вічність уже після закінчення тієї найжорстокішої і найкривавішої в історії людства війни. Зібралися йосипівці й на урочисту частину з нагоди Дня Перемоги, де їх теплими і щирими словами привітали сільський голова Іван Шульга, голова районної ради Світлана Тилик, керівник місцевого сільгосппідприємства, депутат районної ради Іван Великий, представниця ТОВ «Агрофірма «П’ятихатська» Раїса Стеба. Далі до уваги сільчан  було запропоновано цікаву концертну програму, в якій узяли участь працівники районного Будинку культури, а також артисти-аматори з числа службовців та працівників різних установ та підприємств районного центру. А у Олександрівці та Новому Стародубі до цього ж сценарію додали ще й перегляд відеофільмів. Сюжет фільму, який демонструвався в чудово відреставрованому Олександрівському сільському клубі, стосувався долі австрійця за громадянством, але українця – нашого земляка за походженням Міхаеля Брандштеттера, якого буремні хвилі Великої Вітчизняної відірвали ще немовлям і від рідної країни, і від рідної родини. Про цю зворушливу історію кілька років тому йшлося на сторінках районки в надзвичайно цікавому матеріалі Сергія Андрусенка. Автором сценарію та режисером згаданого відеофільму також став саме Сергій Дмитрович.

Дещо іншого плану фільм демонстрували для жителів Нового Стародуба. Тут сюжетна лінія відеоплівки розгорнулася навколо спогадів безпосередніх учасників про ті трагічні і героїчні часи. І хоча відзнято його було лише три роки тому, однак з кількох його учасників до дня сьогоднішнього дожив лише один – Дмитро Леонтійович Дмитренко. Та й загалом, з 12-ти ветеранів-новостародубців, що зустрічали в 2011 році той День Перемоги, на сьогодні на території сільської ради залишилося лише двоє: окрім згаданого Д.Дмитренка ще отримував вітання зі святом Василь Максимович Лебединець.

Сумно, звичайно, адже з ветеранами у вічність відходить ціла епоха. Епоха велична і трагічна водночас. Разом з тим наростає відчуття тривоги за долю країни, адже чим менше серед нас залишається очевидців, хто на собі відчув, що таке жахіття війни, стільки горя й скорботи воно здатне принести в кожну родину, тим легше хапаються за зброю, націлюючи її одне в одного, нерозсудливі нащадки воїнів Перемоги, котрі прагнуть у такий спосіб вирішувати якісь свої політичні плани. Дуже хотілося б, аби, зрештою, здоровий глузд таки остудив гарячі голови, і ми всі не стали заручниками ще однієї жахливої та кровопролитної трагедії.

Володимир КІФЕНКО.

На знімках: з вітальним словом до жителів Йосипівки звертаються Світлана Тилик, Іван Великий та Іван Шульга; учасники урочистого мітингу в Новому Стародубі. жвавого ветерана Великої Вітчизняної війни Володимира Полікарповича Волошина, аби привітати зі святом, довелося відірвати від роботи по господарству (вітання від Світлани Тилик та виконавчого директор ТОВ «Малинівське» Олександра Карєпіна); учасника бойових дій у Великій Вітчизняній війні, новостародубця Д.Л.Дмитренка вітають зі святом Олег Гіюк та Світлана Тилик; покладання вінків до монумента загиблим воїнам (фрагменти святкових урочистостей у Новому Стародубі).