Жінки Петрівщини… Вони різного віку, професій та уподобаннь. Чим живуть і про що мріють? Напередодні жіночого свята ми дізнавалися про це у кількох із них:

Петрівчанка Аня Орос - бібліотекар читального залу районної бібліотеки. Закінчила Олександрійське культпросвітнє училище і вже 5 років працює за здобутою професією. Колеги характеризують Аню, як енергійну людину з привітною, товариською вдачею. Свою роботу любить, вміє спілкуватися з відвідувачами, а це, здебільшого, - діти та молодь. Часто дає поради у підборі літератури, допомагає школярам, в разі необхідності, знайти потрібні реферати чи іншу інформацію в Інтернеті, користування яким, до речі, в їх закладі безкоштовне. Її читацькі вподобання – це зарубіжна література, але, на жаль, не завжди має можливість посидіти за художньою книгою. Нині Аня заочно здобуває ще й педагогічний за спеціальністю «початкова освіта» фах в Криворізькому національному університеті.

Вже два роки діє в райцентрі громадська молодіжна організація «Молода Петрівщина», якою керує краща подруга Ані Ірина Рева. На районних святах гучними аплодисментами та веселим сміхом виказують свою вдячність земляки дівчатам за чудові гумористичні сценки, підготовлені ними. Активісти  «Молодої Петрівщини», до числа яких входить і Аня, разом готуються до різних заходів, у яких бере участь їх організація. Сподіваємося, що до жіночого свята вони, як завжди, підготують щось новеньке і цікаве, а також не оминуть увагою і ювілей великого Кобзаря. Аня любить в’язати, малювати, може вишивати та береться за улюблені справи, як тільки випадає вільна хвилина.

* * *

У дитинстві полтавчанки Ліди Русакової було достатньо іграшок: як у більшості дівчаток - здебільшого ляльки, яких вона причісувала, одягала та укладала спати. Та ще більше була задоволена, коли в родині з’явилися сестрички: спочатку Віра, а за нею Оленка. Тоді дитячі забави стали ще веселішими. На правах старшої, Ліда стала для них вихователем, а ще разом співали і танцювали на організованих нею імпровізованих концертах. Швидко промайнули веселе, безтурботне дитинство та навчання у школі, і дівчина вступила до Української стоматологічної академії, що знаходиться в хїї рідній Полтаві. Коли знаходився вільний від навчання час, продовжувала займатися художньою самодіяльністю, залучала до творчості дітей. Тож її студентські роки виявилися цікавими, неповторними і теж швидкоплинними. Після отримання диплома Ліда за направленням потрапила до нашої Петрівської центральної районної лікарні. Спочатку її, як молодого спеціаліста, направили до медичного закладу в Зелене. Там вона, не зважаючи на свій вузький фах, допомагала боротися з недугами людям не лише здобутими знаннями, а, в першу чергу, людяністю та добротою. Ці чудові риси Лідії Олексіївни тепер вже відчули усі жителі району, адже вона з 2008 року працює стоматологом ЦРЛ. Поступово, але впевнено оволодіває тонкощами своєї професії, адже обрала її за покликом серця, і цьому слугувала сімейна традиція: її бабуся  теж була стоматологом. Тато обрав інший профіль і нині працює педіатром в Полтаві. При першій же нагоді вона їде до рідних в місто. На питання, чи не хоче повернутися до батьків, відповіла: «Ні, люди тут теж потребують медичної допомоги».

Лідія є членом єврейської общини Петрового і бере активну участь у її громадському житті. Разом з пастором Богданом Проценком, який є одночасно і музичним керівником вокального ансамблю, активістами Марією Проценко, Юрієм Сонником, Галиною Полухіною та Галиною Копиріною розробляють сценарії до свят, готують художні номери, в яких як самі беруть участь, так залучають до цієї справи дітей, котрі, дякуючи цьому, дізнаються більше про творчість і звичаї свого народу. 

Сергій АНДРУСЕНКО.