Тетяна Тихонівна Ужва народилася у нашому селищі. У 23 роки була призвана в армію і направлена в 223 стрілкову дивізію 39 полку. Ця відважна жінка пройшла дорогами війни аж до Берліна. Визволяючи населені пункти України, брала участь у боях за визволення Будапешта, Чехословаччини.
День Перемоги 9 травня 1945 року зустріла в Берліні. Радості не було меж, серце розривалося від щастя.
Нагороджена орденами «Вітчизняної війни», «За мужність», медаллю «Ветеран труда».
Після демобілізації того ж року, пішла працювати в колгосп «Дружба». Доводилося працювати на різні польові роботи, телятницею, свинаркою, дояркою. Останнє для себе свято Перемоги відзначила у 2011 році. А наприкінці року - 30 грудня 2011 - її не стало.
Микола Михайлович Нерода народився в Петровому. У 1943 році був призваний Петрівським райвійськкоматом в армію і направлений у 223 стрілкову дивізію. Приймав участь у Кіровоградській наступальній операції. У січні 1944 р. був тяжко поранений та контужений, направлений у польовий госпіталь. Звідти – у м.Баку для подальшого лікування. Ніхто навіть не сподівався, що він виживе, бо поранення в голову було дуже тяжким. Отримав першу групу інвалідності.
Нагороджений орденами: «Слави», «Великої Вітчизняної війни», «За мужність», медалями Жукова, «За перемогу над Німеччиною», медалями 10, 20, 30, 40-50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні, медаллю 60 років визволення України, 70 років Збройних сил Радянського Союзу та медаллю «Ветеран труда».
У післявоєнні роки працював у колгоспі ім. Шевченка головою ревкомісії. З серпня 1948 року – у районному споживчому товаристві продавцем, і аж до виходу на пенсію у 1985 році. Пішов з життя 26.03.2007 р., але досі його світла постать живе у пам”яті односельців.
Ганна Іванівна Марченко народилася в селі Чечеліївка нашого району.
Пройшла дорогами війни за річку Дністер. У березні 1944 року під час переправи через річку була контужена та поранена, лікувалася в медсанбаті Полісся, а в липні того ж року комісована по інвалідності та відправлена додому.
Перемогу зустріла у Петрівському райвузлі зв’язку, де працювала телефоністкою. Нагороджена орденами «Вітчизняної війни», «За мужність», медалями 70 років Збройних сил України і «Ветерана труда».
Анна Філімонівна Мальцева народилася у 1921 році на Кіровоградщині. Після закінчення медичного училища диплом не отримала, тому що потрібно було відпрацювати 2 роки.
Разом з іншими пішла на фронт. На початку літа 1942 року працювала медсестрою польового медсанбату, пізніше – польового хірургічного відділення госпіталю.
За своє життя побачила чимало страждань та болю поранених солдат. Лікувала, перев’язувала, робила переливання крові, за потребою давала свою кров.
Перемогу зустріла в Чехословаччині під Прагою. Та хоча вже оголосили про капітуляцію Німеччини, у медиків було ще багато роботи, так як не всі німецькі частини визнавали поразку і продовжували чинити опір.
У вересні 1945 року Ганна Філімонівна демобілізувалася у званні старшого сержанта медичної служби.
Нагороджена орденами «Вітчизняної війни ІІ ступеню», «За мужність», медалями «За победу над Германией», «Захиснику Вітчизни», «За трудову доблесть». Померла 13.12.2010 року.
Олександр Онопрійович Бобох народився 1919 року в селі Солдатське нашого району. У 20 років призваний у ряди Червоної армії на службу. Увесь мирний час служив у артилерійських військах у місті Ленінграді. Вітчизняна війна застала на півострові Ханко (Гангут), який був територією Фінляндії (розташований за 450 км від Ленінграда). У червні 1941 року німецький лінкор і кораблі підійшли до півострова, де їхню армію взяли в оточення, яке продовжувалось 5 днів і 5 ночей. Тільки з допомогою Кронштадта їм вдалося звідти вибратися.
На війні втратив ногу. Коли прибув у рідне селище, дуже хвилювався з цього приводу, але, зібравшись із силами, вирішив піти на курси рахівників, закінчивши які працював у колгоспі, далі – завідуючим магазином, а пізніше бухгалтером у дорожньому відділі, слюсарем у автопарку Петрового. Має робочий стаж 44 роки, вийшов на пенсію в 1992 році.
Нагороджений двома орденами «Вітчизняної війни», «За мужність», медаллю «За оборону Ленінграда» та іншими.
Іван Павлович Заудальський - уродженець села Вишневці Онуфріївського району Кіровоградської області.
Брав участь у визволенні Кіровограда. У 1945 році був тяжко поранений у ліву ногу, знаходився у госпіталі м.Ньїредьхаза (Угорщина), де і зустрів День Перемоги. У червні 1945 року був комісований інвалідом ІІ групи. Нагороджений орденом «Вітчизняної війни ІІ ступеню», «За мужність ІІІ ступеню», медалями «За відвагу», «За трудову доблесть».
Після закінчення Кірово-градської торгово-кооперативної школи у 1952 році був направлений у Казахстан в район освоєння цілинних земель для укріплення споживкооперації. Працював начальником контрольно-ревізійного управління Актю-бінського облспоживтовариства та головою райспоживтовариства. У січні 1972 року його перевели в Україну, де спочатку працював директором Олександрійського об’-єднання громадського харчування, пізніше – головою райспоживтовариства у нашому районі.
Олександр Григорович Болгарін народився 1924 року в селі Солдатському нашого району. Учасник бойових дій у Великій Вітчизняній війні. З боями дійшов до Австрійських Альп. Після закінчення війни в 1946 році захищав нафтові концесії СРСР в Ірані від американських сателітів. Демобі-лізувався у 1947 році. З 1951р. - член КПУ, з 1985 р. був головою ради первинної організації ветеранів України села Новий Стародуб. Пішов з життя 4 травня 2011 року.
