Коли в природі все буяє, сяє чистотою, випромінює світло і радість, то хочеться милуватися цією красою, дихаючи на повні груди. Природа любить, щоб про неї турбувалися, вона привітна до господаря.
Щовесни, коли все навкруг оживає, довкілля потребує людських рук. Село Луганка – господарство відданих землі трудівників. Їхні діти – це учні нашої школи, які теж старанно дбають про чистоту та порядок як на території школи, так і на території села.
Цієї весни, як і щороку, всі працівники школи разом з учнями сумлінно попрацювали на пришкільній садибі.
Засяяло чистотою подвір’я, клумби зарясніли паростками весняних квітів, паркові алеї звільнено від торішнього листя та бруду.
Ми любимо своє село і дбаємо про його розквіт. Тому луганські вулиці, сади, клумби біля адміністративних будинків у центрі села потопають серед квіткового різнобарв’я.
Про свою закоханість у красу рідного села ми складаємо вірші.

Валентина Козловська, бібліотекар Луганської ЗШ І-ІІІ ст.

Село моє

Село моє, для мене ти єдине!
На світі ти лише одне таке,
Люблю тебе, як любить мати сина,
Як дощ земля у літечко жарке!

Люблю тебе за вулиці чудові,
За всіх людей, що тут живуть,
Люблю тебе за квіти кольорові,
Що на чарівних вулицях ростуть.

Люблю тебе за тишу цю твою,
За недоторканість та за безпеку,
Бо тут я почуваюсь, як в раю,
І взимку, і у літню спеку.

Село моє, Луганка мила,
Ти завжди маєш гарний вид,
Як корабель, що лине на вітрилах,
Ти не боїшся жодних бід.

Я впевнена: нема тобі подібних,
Хоч в світі сіл багато різних є.
Але ніде нема таких ось рідних,
І я горджусь, що ти у мене є.

Олена Козловська, директор Луганської ЗШ І-ІІІ ст.