Ми на сторінках газети вже не раз згадували про негідників, які то саджанці з парку поцуплять, то новозбудовану автобусну зупинку чи лавочку пошкодять, то щось зруйнують на дитячому майданчику…
І ось днями вандали знову нагадали про себе.
Петрівська селищна рада, дякуючи зусиллям селищного голови Світлани Тилик та депутатам, дбає про те, щоб Петрове ставало ошатнішим, впорядкованішим, красивішим. В’їзний знак на території кожного населеного пункту – це перша ознака благоустрою і привітності. Менше, ніж півроку тому, на кількох в’їздах до селища, зокрема й на в’їзді в селище з боку Луганки та Червонокостянтинівки, були встановлені новенькі, яскраві знаки, що зустрічали і проводжали у щасливу дорогу гостей та мешканців Петрового.
Але 2-3 лютого якийсь негідник вирішив вимістити озлобленість чи невдоволеність своїм нікчемним життям (бо ж успішна людина навряд чи на таке здатна) і, певне, хильнувши оковитої, яка затьмарила невелику кількість його мізків, понівечив літери знака. Підтвердженням того, що цей покидьок вчинив акт вандалізму у хмільному затьмаренні, є те, що на місці події знайдено пляшку з-під пива, хоча, швидше за все, однією цією пляшкою він не вдовольнився. Потрощені літери розкидав по полю, розташованому поряд.
Неможливо, звісно, встановити камери відеонагляду біля кожної споруди. Немає жодного сенсу і апелювати до свідомості та сумління таких маргіналів, бо вони ніколи не зрозуміють, що можна пишатися привабливим виглядом рідного міста, села чи селища. Та й поняття «рідне село», «рідна держава» для них чуже. Їхній менталітет зводиться до поняття: «Не пійманий-не крадій». Захистом від вандалів і хуліганів може стали тільки атмосфера загальної нетерпимості, а ще – достатньо суворе покарання за подібні вчинки. Тож, шановні мешканці та гості, просимо вас не бути байдужими, не проходити мимо людей, які не поважають громаду, працю тих, хто намагається зробити наше життя комфортнішим. Неповага до людської праці і середовища, в якому ми живемо, починається з недопалка цигарки, порожньої пляшки чи шматка паперу, кинутих під ноги, замість урни для сміття, з вирваної квітки на клумбі, зламаного деревця. Тому не соромтеся робити зауваження порушникам громадського порядку, тим, хто своїми діями висловлює неповагу до всіх нас, до громадської моралі. А про акти хуліганства і вандалізму повідомляйте працівників селищної ради та поліції. Не залишайтеся осторонь, адже це стосується кожного з нас!
Ольга Шевченко